ПРОБЛЕМАТИКА ДОСЛІДЖЕНЬ МЮЗИКЛУ ЯК КЛЮЧ ДО ОСМИСЛЕННЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЖАНРУ

Анотація

Мюзикл як один з показових жанрів сучасності, що динамічно розвивається і водночас не демонструє радикального відходу від представленої вже на початковому етапі розвитку жанру первинної жанрової моделі, викликає зацікавлення передусім у зв’язку з прагненням осмислити закорінений у ньому мистецький потенціал. Виникнення численних різновидів цього жанру зумовлене передусім виразовістю й різноманітністю стилістики, яку використовують його автори. Здійснені ж в українському і світовому науковому просторі дослідження щодо загальних і специфічних закономірностей цього жанру, а також окремих творів і навіть окремих локальних тенденцій (представлених, зокрема, у бродвейських концепціях) сформували основу для осмислення точності типологічних характеристик цього жанру і наявних у таких характеристиках термінологічних формулювань. Важливість цього етапу у процесі нарощення даних загалом і теоретичного базису подальших досліджень зумовлена не тільки пошуком відповідності застосовуваної термінології специфіці жанру і авторським задумам. Він слугує виявленню тих глибинних структур у драматургії і виразових засобах кожного твору, що можуть створити ґрунт для розуміння мюзиклів не тільки як репрезентантів «популярної культури», а й таких сутнісних основ сучасних синтетичних жанрів, як моделювання змістовності шляхом маніпулювання широко відомими і сутнісними для різних культур чинниками і засобами. Загалом же огляд проблематики, представленої в різних дослідженнях цього жанру, також призвів до розуміння необхідності поглибленого вивчення сценічних та екранних різновидів мюзиклу з метою конкретизації їх типологічних параметрів і виявлення ймовірних відмінностей смислового простору таких зразків щодо інваріантної жанрової моделі. В умовах онтологізованості сучасного мистецтва оновлення векторів у вивчені важливих явищ сприяє поглибленому осмисленню їх сенсів, дискурсів і парадигм. А відтак у відмові від спрощень і усталених стереотипів реалізується можливість для більш повнішого і різноаспектного сприйняття світу. Метою статті є обґрунтування доцільних підходів до осмислення типологічних характеристик мюзиклу шляхом вивчення заявлених у оприлюднених публікаціях напрямків вивчення цього жанру та його типологічних характеристик. Методологія дослідження заснована на осмисленні збігів і відмінностей у процесі застосування системного охоплення типових для певної сфери методів і, водночас, підходів до осмислення проекцій контекстуального рівня на конкретні прояви жанру чи стилю. Наукова новизна пропонованого дослідження полягає у привнесенні у наукове осмислення дискурсу мюзиклу аспекту мистецької значущості та обґрунтуванні ймовірностей теоретичних наголосів у вивчені жанру не тільки як репрезентанту «популярної культури», а й сучасного розуміння синтетичності жанрів. У висновках наголошено на можливості звернути увагу на співвідношення інваріантів з особливостями жанрових різновидів. Мюзикл як жанр, що пропонує варіативну «картину світу» в межах характерних для цього жанру тематичних напрямків, дозволяє вбачати у його розвитку виразний вияв достатньо високого ступеня концептуальності. Водночас перспективним напрямком залишається пошук і обґрунтування критеріїв систематизації мюзиклів.