ПРОБЛЕМИ РОМСЬКИХ ГРОМАД ЗАРУБІЖЖЯ ТА УКРАЇНИ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ КІНЦЯ ХХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета дослідження: дослідити проблеми ромських громад зарубіжжя та України в соціокультурному просторі кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття. Методи дослідження. Для розв’язання поставленої мети було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи, серед яких: історично-культурологічний, аналітичний, інформаційний. Метод культурологічного аналізу використано для розгляду зарубіжних матеріалів щодо життя, побуту, культури ромських громад. Використання історично-культурологічного та інформаційного методів дозволило виявити концептуальні засади щодо осмислення об’єктивного уявлення про історичні засади проблем ромських громад зарубіжжя та України й окреслити подальші наукові перспективи обраної теми. Наукова новизна. Вперше аналізуються проблеми ромських громад зарубіжжя та України та їхні особливості у зарубіжному науковому дискурсі кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття для сприйняття й формування об’єктивного уявлення про ромські громади. Розкривається погляд науковців зарубіжжя та України щодо проблем ромських громад задля підвищення рівня самоідентифікації, інтеграцією ромів у суспільство, а також розвитку ромської культурної спадщини. Зарубіжні дослідження ромської культури і мистецтва відбуваються у різних контекстах, включаючи соціальні, політичні, культурологічні дискусії. Порушуються питання щодо дискримінації й соціального виключення ромської громади у зв’язку з етнокультурними особливостями, такими як: стійкість ромської етнічної культури в дотриманні особливих обрядів, звичаїв та способу життя, що передаються від покоління до покоління; відсутність сталої приналежності ромів до єдиного народу та їхній поділ на субетноси.Розглядаються проблеми ромських громад зарубіжжя та України в соціокультурному просторі кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття американського, європейського та українського наукового дискурсу. Висновки. Доведено, що специфічний спосіб життя ромів відзначається глибоким зв’язком із природою, дотриманням традиційних цінностей і особливим способом соціальної організації. Показано, що роми традиційно приділяють більше уваги духовному розвитку й дотриманню традицій, ніж нагромадженню матеріальних благ. Це відображається в їхній мистецькій і музичній творчості, релігійних обрядах, легендах і казках, які зберігаються й передаються від покоління до покоління. Зазначені дослідження надають більш глибоке розуміння проблем, з якими стикаються ромські громади, висвітлюють їхню культурну спадщину та підкреслюють складність соціально-економічної ситуації, в якій перебуває ромське населення.