ВОКАЛЬНО-СЦЕНІЧНИЙ ОБРАЗ ТОСКИ – МІЖ РОМАНТИЧНИМ ТА ВЕРИСТСЬКИМ АМПЛУА

Анотація

Вокально-сценічний образ Тоски у однойменній опері Джакомо Пуччіні є яскравим прикладом поєднання романтичних і веристських принципів у оперному мистецтві кінця XIX – початку XX століття. Проблематика дослідження полягає у визначенні художньої специфіки центрального персонажа, який постає як уособлення сили, рішучості та психологічної глибини, а також у поєднанні контрастних вокальних фарб, характерних для двох стилістичних напрямів. Метою дослідження є комплексний аналіз вокально-сценічного образу Тоски, виявлення його полістилістичних ознак, визначення місця між романтичним та веристським амплуа та оцінка виконавських і драматургічних завдань, що постають перед співачкою. Дослідження спрямоване на розкриття взаємозв’язку стилістичних прийомів Пуччіні з психологічною цілісністю персонажа, а також на аналіз контрастів вокальної партії, що відображають емоційні коливання, драматичну напругу та внутрішню боротьбу героїні. Методологічною основою роботи стали порівняльно-стилістичний і історико-теоретичний аналіз, інтерпретаційний підхід, а також музично-виконавський і драматургічний аналіз нотного матеріалу, історичних джерел, сучасних критичних текстів. Це дозволяє всебічно оцінити художню структуру образу, його вокальні, драматичні та психологічні особливості та виявити зв’язок із виконавською практикою кінця XIX – початку XX століття. Наукова новизна полягає у системному дослідженні Тоски як персонажа, що перебуває на межі романтичного та веристського амплуа, із виділенням специфічних вокальних, драматичних і психологічних засобів, які реалізує Дж. Пуччіні. У висновках підкреслюється, що образ Тоски поєднує вокальну майстерність, драматургічну цілісність і психологічну достовірність, створюючи багатоплановий сценічний та виконавський досвід, актуальний для сучасного оперного виконання та педагогічної практики.