ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОЇ ЦІЛІСНОСТІ В ІНСТРУМЕНТАЛЬНІЙ СЮЇТІ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення феномену художньої цілісності в музичному творі. Зазначено, що категорія цілісності передбачає внутрішню завершеність твору, забезпечує його наповненість і смислову неподільність як естетичного об’єкта, у якому немає випадковостей; потребує органічної єдності усіх його складових, пов’язаних між собою та гармонійно поєднаних задля розкриття художньої ідеї. Мета статті полягає у виявленні чинників творення художньої цілісності у музичному творі, одним із яких є принцип сюїтності. Під цим кутом зору аналізується інструментальна сюїта що має давню і тривалу традицію свого становлення і розвитку, і є безпосередньо пов’язана із танцювальною сферою. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, що поєднує історико-генетичний, музикознавчий історичний та загально культурологічний методи, які дозволяють глибше осмислити категорію цілісності на прикладі інструментальної сюїти. Наукова новизна роботи визначається тим, що категорія цілісності розглядається у її проекції на жанр інструментальної сюїти. Висновки. Будучи одним із різновидів циклічної форми в інструментальній музиці, сюїта розглядається як цілісне явище, враховуючи той факт, що кожна з її частин є самодостатньою і важливою з точки зору загальної драматургії циклу. Увага звертається на єдність циклу в його множинності, що дає підставу стверджувати про контрастність і єдність як визначальні принципи, покладені в основу жанру. Зазначено, що на відміну від циклічних форм, у яких всі частини є пов’язані наскрізним розвитком, цілісність у сюїті досягається завдяки наявності однієї спільної ідеї, контрасту та чергування, а не через тематичну єдність чи послідовне розгортання.