ПЕРЕКЛАДЕННЯ У СВІТОВОМУ ЦИМБАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ: ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджено виконавську практику перекладення у світовому цимбальному мистецтві першої чверті ХХІ століття. Актуальність роботи зумовлена потребою осмислення історичних процесів, визначення тенденцій розвитку сучасного цимбального виконавства в концертній і педагогічній практиці. Питання перекладення набуває особливого значення в контексті формування академічного репертуару для цимбалів системи Шунди та розширення художньо-технічних можливостей інструмента. Мета статті – виявити роль перекладення у становленні жанрово-стильової системи сучасного цимбального мистецтва, з’ясувати вплив жанру на оновлення концертного й навчального репертуару, а також визначити виконавські підходи до інтерпретації творів різних епох і стилів. Методологія базується на поєднанні історико-аналітичного, порівняльного та системного підходів. Застосовано методи жанрово-стильового аналізу, інтерпретаційного моделювання, узагальнення виконавських практик і компаративного зіставлення цимбальних перекладень із оригінальними версіями для інших інструментів (фортепіано, альта, віолончелі тощо). Наукова новизна полягає у визначенні перекладення як одного з важливих чинників формування цимбального виконавства ХХІ століття. Окреслено роль жанру у розкритті тембрових і технічних можливостей концертного інструмента. Висновки. Жанр перекладення є стратегічно важливим для розвитку цимбального мистецтва як у професійному, так і в освітньому середовищі. Воно сприяє оновленню репертуару, підвищенню виконавської майстерності, формуванню національної ідентичності української школи, що виявляється у використанні тембрових можливостей гуцульських цимбалів. У сучасному неакадемічному просторі (кросовер, джаз, рок) перекладення трансформується в авторські композиції, що свідчить про динаміку, відкритість і креативність сучасного цимбального виконавства.