ЖАНРОВО-СТИЛЬОВИЙ ВИМІР ФОРТЕПІАННОГО ЦИКЛУ Р. ГАНА «LE ROSSIGNOL ÈPERDU»

Анотація

Рейнальдо Ган (1874–1947), французький композитор так званої Прекрасної епохи, який досить довгий час залишався маловідомим, а то й другорядним представником французького музичного мистецтва. Лише невелика кількість дослідників, переважно французьких, присвятили увагу його творчому портрету та композиторському доробку. Проте, протягом останніх десятиліть відмічається зростання інтересу до музики Р. Гана. І якщо вокальні опуси й раніше інколи можна було побачити на афішах концертів, то фортепіанна творчість найбільш тривалий час залишалася поза контекстом уявлень про музику Франції кінця ХІХ початку ХХ століття (як музикознавців, так і виконавців). Метою дослідження є визначення основних жанрових та стильових параметрів фортепіанної творчості Рейнальдо Гана, втілених композитором у його циклі з 53х фортепіанних мініатюр «Le Rossignol Éperdu» (Знавіснілий соловей). У дослідженні використовуються такі методи: жанровий – дозволяє окреслити жанрову основу п’єс циклу; стильовий – виявити основні елементи стилів, що формують індивідуальний почерк композитора; семантичний – дослідити образно-тематичний зміст мініатюр, їх внутрішню логіку та зв’язок із художнім світом композитора. Наукова новизна полягає у тому, що фортепіанна творчість Р. Гана, представлена циклом «Le Rossignol Éperdu», вперше стала об’єктом дослідницької уваги в українському науковому просторі. Висновки. Цикл з 53 мініатюр-поем являє собою яскравий приклад втілення програмності, об’єднаний як загальною назвою («Знавіснілий соловей»), так і назвами кожної з частин (І – «Серія І», ІІ – «Схід», ІІІ – «Записна книга мандрівника», ІV – «Версаль»). Мініатюри циклу також мають програмні назви, більшість супроводжуються епіграфом або присвятою. Основні образно-тематичні групи поем циклу становлять: міфологічні та біблійні персонажі; згадки про реальних людей; імпресіоністичні замальовки природи; поеми, в назві яких відображаються витоки музичних жанрів; звернення до портретного жанру. Жанровий синтез реалізований у визначенні п’єс циклу як поем, хоча за своєю суттю вони є фортепіанними мініатюрами. На прикладі обраних п’єс (№1 – «Frontispice», №34 – «Rêverie nocturne sur le Bosphore», №38 – «Le Jardin de Petrarque», №47 – «La Reine au Jardin») виявлено такі стильові та жанрові тенденції: елементи романтизму (тяжіння до програмності, використання жанру інструментальної мініатюри); елементи імпресіонізму (програма творів, де зустрічаються замальовки природи, зображення психологічних станів); елементи орієнталізму (найяскравіше втілені у другій частині під назвою «Схід»); ускладнена ладо-гармонічна будова музичної тканини, тональна нестабільність, велика кількість хроматизмів та альтерацій; значна роль семантики тональностей.