ПАМ’ЯТЬ У СТРУКТУРІ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНОГО ТЕЗАУРУСА: ФІЛОСОФСЬКО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Метою статті є філософсько-мистецтвознавчий аналіз феномену пам’яті в структурі сучасного культурного тезауруса з метою виявлення її концептуальних, аксіологічних та комунікативних функцій у процесах формування культурної ідентичності та трансляції смислів мистецького досвіду. Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднує філософський, культурологічний та мистецтвознавчий аналіз. Для дослідження категорії пам’яті як інтегративної категорії, що формує структуру культурного тезауруса та забезпечує спадковість і трансляцію цінностей був застосований системний підхід. Герменевтичний метод дозволив інтерпретувати феномен пам’яті як смислову категорію культурного досвіду. Феноменологічний підхід сприяв осмисленню пам’яті як способу виявлення внутрішньої структури художнього та культурного буття. Структурно-семіотичний метод дозволив проаналізувати пам’ять як елемент культурного тезауруса, що забезпечує зв’язок між символічними формами культури і мистецтва. Для виявлення спільних і відмінних рис трактування пам’яті у філософії, культурології та сучасному мистецтвознавстві був застосований порівняльно-аналітичний метод. Методологічна стратегія дослідження спрямована на виявлення взаємозв’язку між пам’яттю, культурною ідентичністю та художньою творчістю, а також на аналіз способів репрезентації колективної пам’яті у сучасному мистецькому дискурсі. Наукова новизна полягає у комплексному філософсько-мистецтвознавчому осмисленні феномену пам’яті як системоутворювального елемента сучасного культурного тезауруса. Вперше обґрунтовано концепт пам’яті як інтегративної категорії, що поєднує індивідуальний, колективний і культурний рівні досвіду в єдиній тезаурусній структурі, розкрито функцію пам’яті як механізму смислотворення у сучасному мистецтві та культурі, показано взаємозв’язок між пам’яттю та культурною ідентичністю як чинником стабільності й динаміки культурного розвитку, запропоновано інтерпретацію культурного тезауруса як відкритої системи, у якій пам’ять виступає засобом комунікації між минулим і сучасним у художньо-образному вимірі. Висновки. Пам’ять у структурі сучасного культурного тезауруса є одночасно філософською категорією і динамічною системою культурної саморефлексії, яка забезпечує тяглість традицій, формує ідентичність і створює умови для творчого переосмислення минулого. Культурний тезаурус розглядається як відкрита система, у межах якої пам’ять виконує роль структурного центру, здатного забезпечити комунікацію між поколіннями, епохами й культурними контекстами. Визначено, що сучасне мистецтво репрезентує пам’ять не лише як тематичний чи образний мотив, а як інструмент реконструкції історичного досвіду, засіб подолання культурної амнезії та відновлення смислової цілісності культурного простору. Результати дослідження підтверджують, що аналіз пам’яті у тезаурусній структурі культури відкриває нові перспективи для розвитку міждисциплінарних студій у сфері філософії, естетики та мистецтвознавства, сприяючи поглибленню розуміння механізмів збереження культурної ідентичності в умовах глобалізаційних процесів.