ТРИЄДИНА НОТА СЕРЦЯ: ШЛЯХ ТРІЙСТРИ В УКРАЇНСЬКИЙ ЗВУКОВИЙ СВІТ

Анотація

Мета роботи. Дослідження спрямоване на теоретичне й культурологічне обґрунтування заміни існуючого терміна «балалайка» на новий, що відображає український музичний менталітет і є назвою триструнного щипкового інструмента «Трійстра» як художньої, естетичної та психоакустичної альтернативи інструментам східного походження з усталеними семантичними навантаженнями, що неприйнятне у сучасній Україні. Метою є визначення його місця в українському звуковому просторі, простеження історико-культурних та ментальних передумов, а також розкриття трепетно-ліричної природи звучання, що відповідає українській інтонаційній традиції. Методологія. Робота ґрунтується на міждисциплінарному підході: аналізі наукових джерел з музикознавства, етномузикології, психології музичного сприйняття, культурології та семіотики; компаративному вивченні щипкових інструментів; інтонаційному та тембровому аналізі виконання; зіставленні частотних характеристик щипка із психофізіологічними ритмами людини. Використано принципи герменевтики та емоційно-інтонаційної концепції музики. Наукова новизна. Уперше запропоновано цілісну концепцію інструмента «Трійстра» як української форми триструнної традиції, що інтегрує символіку трійці, архетип троїстої музики, ліричну камерність та психоакустичні параметри м’якого трепету звуку. Розкрито ідею інструмента як носія культурної ідентичності, здатного замінити неприйнятну імперську семантику і створити нову естетичну норму. Висновки. «Трійстра» постає як закономірне продовження української інтонаційної лінії, де домінують м’якість, трепіт, внутрішня пульсація та камерний характер звучання. Інструмент відкриває можливість формування власної сучасної щипкової традиції, укоріненої у менталітет, національну чуттєвість і ліричний звуковий образ України. Робота окреслює перспективи його застосування в освітній, сценічній та творчій практиці.