ВИТОКИ РУДИМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА У ФРАНЦІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/facs-2025-6-32

Ключові слова:

рудиментальне виконавство, військова музика, барабанні рудименти, барабанні сигнали, марш, мензуральна нотація, метрична стопа

Анотація

Стаття присвячена дослідженню становлення та еволюції французької школи рудиментального виконавства у контексті розвитку військової музики кінця XV – середини XVIII ст. Метою статті є простеження історичних витоків французького барабанного виконавства, виявлення механізмів стандартизації барабанного репертуару та окреслення ролі військових ордонансів і теоретичних джерел у формуванні системи рудиментів. Методологія дослідження ґрунтується насамперед на джерелознавчому методові, зумовленому докладним студіюванням першоджерел XVI–ХVIII ст., зокрема, трактатів «Orchésographie» Туано Арбо (1589), «Harmonie Universelle» Марена Мерсенна (1636), зібрання Франсуа-Андре Данікана Філідора (1705), посібників графа Жозефа-Анрі де Бомбеля (1754) та Антуана Каро (1756). Історичний метод застосовано при дослідженні хронології та періодизації становлення рудиментального виконавства Франції. Метод порівняльних характеристик використано для виокремлення спільних та відмінних ознак аналізованих подій, явищ, артефактів. Наукова новизна полягає у комплексному осмисленні французької рудиментальної традиції як результату взаємодії військової практики, танцювальної культури і теоретичної рефлексії. Французька школа рудиментального виконавства розглядається не лише як сукупність окремих сигналів і маршів, а як цілісна система ритмічних формул і рудиментів, в межах якої викристалізувався спільний ритмічний лексикон європейської військової музики. У висновках доведено, що процес уніфікації барабанних сигналів у французькому війську, особливо за правління Людовика XIV, став вирішальним чинником переходу від локальних, функціональних ритмів до стандартизованої рудиментальної системи. Показано, що багато рудиментів, зафіксованих у французьких джерелах XVII–XVIII століть, збереглися в сучасній міжнародній практиці. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим аналізом трансформації французьких рудиментів в інших національних школах та їхнього впливу на сучасну педагогіку й методику гри на ударних інструментах

Посилання

Arberau Th. Orchesographie. Lengres: Jehan des Preyz, 1589. 104 p.

Bombelles J. H. Instruction pour les tambours et diverses batteries de L’Ordonnance. 1754. 12 p.

Bouzard Th. L’Instruction pour les tambours de 1754: La référance oubliée de la céleustique française. Theatrum

Belli, 2013. 17 p.

Bouzard Th. Histoire des signaux d’ordonnance: La céleustique dans l’armée française. Paris: L’Harmattan, 2021. 204 p.

Bouzard Th. L’Orchestre militaire français: Histoire d’un modèle. 2019. 360 p.

Bouzard Th. Le tambour dans les armées du roi de France. URL: https://www.demusicaemilitari.fr/celeustique/tambour/xvi-xviii/index.php

Caro А. Principes pour les tambours. 1756. 27 p.

Douvan M. Les rudiments de la batterie militaire française. 2005. URL: http://www.marcdedouvan.com/lecon. php?id=5

Mersenne M. F. Harmonie Universelle, contenant la théorie et la pratique de la musique. Paris, 1636. р. 51–60, 374–410.

Philidor F. A. D. Partition de Plusieurs Marches et batteries de tambour tant françoises qu’étrangères avec les Airs de fifre et de hautbois à 3 et 4 parti et plusieurs marches de timbales et de trompettes à Cheval avec Les Air du Carousel en 1686 et Les appels et fanfares de trompe pour la chasse. 1705. 179 р. URL: https://drive.google.com/drive/folders/10xyAgGF_Brg3omjawd1hdGzFyjH_hG1E

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-31

Як цитувати

ПЕТКУН, Л. . (2025). ВИТОКИ РУДИМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА У ФРАНЦІЇ. Fine Art and Culture Studies, (6), 243–251. https://doi.org/10.32782/facs-2025-6-32

Номер

Розділ

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають