НЕОКЛАСИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ФРАНЦІЇ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. ЯК ПРОЯВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ

Анотація

У статті представлено особливості ментальних рис та загальнокультурних цінностей французького народу, аналіз їх відображення у музичному мистецтві Франції на рубежі XIX–XX століть. У якості об’єктів розглянуто твори французьких композиторів для фортепіано, в яких присутні неокласичні тенденції. Метою дослідження стало виявлення особливостей прояви неокласичних тенденцій у творчості французьких композиторів кінця XIX – початку XX століття через призму національної ментальності. Цей процес тісно пов’язаний із характерними ознаками національного стилю і саме ці риси знаходять своє відображення у музичній мові та художніх рішеннях композиторів, який формує характерну стилістичну ідентичність. Методологія дослідження спирається на структурно-функціональний метод, який було призначено для дослідження композиційно-драматургічних засад розглянутих творів, і теоретичну базу, яка складається з джерел історії та теорії музикознавства. Наукова новизна. Неокласичні тенденції, які тісно пов’язані з проявами національної ментальності, стилем та традиціями у творчості французьких композиторів, хоча й визнаються надзвичайно важливими, але досі не інтегровані в єдину теоретичну модель з універсальним методом аналізу, тому визначенню терміну «французький національний стиль» у роботі приділялась особлива увага. Висновки. Французька музична культура кінця ХІХ – початку ХХ століття характеризується унікальним поєднанням збереження національних традицій та відкритості до іноземних впливів. Ця здатність до органічної асиміляції дозволила французькій музиці не лише зберегти свою самобутність, але й стати центром інновацій та розвитку. Поява та використання неокласичних жанрів стало потужним стимулом для розвитку французької інструментальної музики. Це дозволило ідеалізувати та використовувати традиції минулого, створюючи унікальні твори, де співіснують різночасові стильові компоненти. Практична значущість. Неокласичні тенденції у творчості французьких композиторів кінця XIX – початку XX століття залишаються недостатньо дослідженими як у світовому музикознавстві, так і в українському науковому просторі. Перспективи подальших досліджень можуть включати детальне вивчення ресурсного потенціалу фортепіанного мистецтва, особливостей трансформації неокласичних ідей у творчій діяльності французьких композиторів, а також проведення компаративного аналізу їхніх фортепіанних творів.