УКРАЇНСЬКИЙ КВАРТЕТ 1920-Х РОКІВ У КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

У статті здійснено комплексний музикознавчий аналіз розвитку українського квартету 1920-х років крізь призму соціокультурних трансформацій доби. Мета роботи – виявлення особливостей розвитку українського квартету 1920-х років у контексті соціокультурних трансформацій доби та визначення його місця в системі музичної культури першої третини ХХ століття. Методологія включає комплекс методів практичного, історичного та теоретичного музикознавства. Наукова новизна роботи полягає в тому, що було розглянуто явище квартету, як важливого жанру камерно-інструментальної музики, що стало специфічним феноменом української музичної культури, котрий відображає глибинні процеси суспільних, ідеологічних та культурних змін періоду післяреволюційного десятиліття. Особливу увагу приділено взаємодії традиційних національних стильових моделей із новими художніми орієнтаціями, зумовленими змінами соціальної структури, культурної політики та інституційного середовища. У дослідженні простежено, яким чином квартетна творчість українських композиторів початку ХХ століття реагувала на запити нової мистецької хвилі в Україні, вимоги нового покоління виконавців і слухачів, трансформацію концертних і репетиційних практик та зміну функцій камерної музики у суспільстві. Особливу увагу приділено аналізу синтезу національних і загальноєвропейських експериментальних впливів у творчості композиторів того періоду, включаючи поєднання фольклорних елементів із модерністськими ідеями, експериментальні техніки письма та новаторські підходи до інструментальної фактури. Висновки. Дослідження демонструє, що український квартет 1920-х років виступає не лише як жанрова форма, а як індикатор соціокультурної динаміки, у якому поєднуються індивідуальні авторські стратегії, національні традиції та загальноєвропейські тенденції розвитку музичної культури. Подане наукове дослідження спрямоване на поглиблення уявлень про роль камерно-квартетної творчості, і жанру квартету зокрема, в українській музиці першої третини ХХ століття, висвітлює її значення у формуванні культурного ландшафту післяреволюційного періоду та актуалізує необхідність міждисциплінарного підходу до її вивчення.