ОСОБЛИВОСТІ АНТИТЕТИЧНОГО ГРИМУ В АКТОРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ (НА ПРИКЛАДІ КІНОСТРІЧКИ Т. БЕРТОНА «ЕДВАРД РУКИ-НОЖИЦІ»)

Анотація

Мета статті – розкрити роль гримувального мистецтва у сценічних і кінематографічних образах у ситуаціях, коли грим виконується в антиміметичному ключі, тобто як засіб створення смислового проти- річчя (на прикладі кінострічки Т. Бертона «Едвард руки-ножиці»), а також окреслити акторські виклики, що пов’язані з візуальною неузгодженістю. Методологія. З огляду на міждисциплінарність проблематики, дослідження спирається на стик окремих компонентів з методології культурології та мистецтвознавства. Культурологічне осмислення (що домінує у роботі) здійснюється через розуміння семіотичних та естетич- них конструкцій знаків та символів, а також враховує діяльнісний аспект, який передбачає розуміння даного процесу в системі з’ясування творчості митців гримувального мистецтва. Разом з тим використовується герменевтичний аналіз, що зосереджується на питаннях, які охоплюють інтерпретацію сенсів артефак- тів гримувального мистецтва. Наукова новизна полягає у висвітленні візуальної складової кіномистецтва як засобу драматургічного «обману», що здатне підсилювати враження на глядача, створювати дисонан- си сприйняття та спонукати до більш глибокого осмислення драматургічного сюжету. Також у роботі аналізуються акторські виклики, коли візуальна неузгодженість між персонажем та його внутрішньою сутністю стає додатковою «перешкодою» до фактичного перевтілення та передбачає комплексну роботу актора над власною роллю. У даній публікації пропонується погляд на актора «у масці», як буквальній, так і метафоричній – її сприйняття та емоційний стан. Висновки. У роботі розкрито роль гриму як анти- ілюстративного інструменту, де візуальний образ не відповідає внутрішньому змісту персонажу. Зʼясовані основні мотиви даного конструкту, де антитетичний грим розглядається як художній прийом, який спря- мований на критичне сприйняття образу, відсторонення від буквального прочитання, що стає додатковим стимулом звернення до культурних кодів, ідей та сенсів. Встановлено, що когнітивний дисонанс підвищує емоційну залученість та змушує переосмислити стереотипи щодо співвідношення внутрішнього та зовніш- нього компонента образу. Доведено, що дана художня стратегія передбачає певні виклики для режисера та виконавця ролі. Характер можливого вирішення означених стратегій представлені на прикладі культо- вого фільму Т. Бертона «Едвард руки-ножиці» (головний гример Ві Нілл, виконавець головної ролі Джонні Депп, 1990 р.). Таким чином, дослідження таких складних візуальних конструкцій через призму культурології та мистецтвознавства дає змогу зрозуміти яким чином художні прийоми конструйованих образів вплива- ють на сприйняття ідей, цінностей і соціально-культурних наративів