SOLFEGGI В НАВЧАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ НЕАПОЛІТАНСЬКИХ КОНСЕРВАТОРІЙ XVIII СТ. ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ СТИЛЮ BEL CANTO

Анотація

Мета роботи. Роботу присвячено проблемі становлення вокальної техніки bel canto та нової естетики співу, які породили феномен опери XVIII ст. Розглянуто зміст збірок вокальних вправ – solfeggi – як основи комплексної практики вдосконалення співацьких голосів під час навчання в класах неаполітанських консерваторій XVIII ст. Методологія. Використано комплексний підхід до вивчення матеріалу. Оглянуто історико-теоретичні дослі- дження Галантного стилю, оперного мистецтва XVIII ст., академічної діяльності музичних класів неаполітан- ських консерваторій, викладання сольфеджіо, партіменто та контрапункту в цих впливових навчальних закла- дах епохи. Метод виконавського аналізу застосовано для дослідження вокальних вправ – solfeggi. Наукова новизна. Зазначено, що час, місце та умови виникнення методики оволодіння технікою «прекрасного голосу» досі залишаються невизначними в спеціальній літературі. Досліджено систему музичної освіти в класах неаполітанських консерваторій у XVIII ст. Визначено, що освіта хлопчиків базувалась на системному викладан- ні дисциплін сольфеджіо, партіменто, контрапункту та інструментального виконавства. Проаналізовано певні механізми виховання голосового апарату, закладені в систему барокових вокальних вправ. Розглянуто збережені в архівах учбові матеріали, задокументовані в учнівських нотних зошитах – zibbaldonі. Вивчено роль кастратів в становленні нової естетики співу, розвитку віртуозних та пластичних можливостей співаків, посиленні атмос- фери професійної конкуренції. Висновки. Розкрито, що всі відомі комплекси вправ побудовані з фаховим розумінням методичних завдань і розро- блені з метою поступового надбання співацьких якостей, які пізніше стали відомі як характерні риси стилю bel canto. На основі практичного опанування музичних творів неаполітанських викладачів-співаків і композито- рів – solfeggi, встановлено, що тренування виконання canto figurato було направлене безпосередньо на досконалу організацію співацького апарату, розвиток слуху, навичок точного інтонування, вправного дихання, майстер- ності вокального орнаментування простих інтонацій та імпровізації. Обґрунтовано, що всі процеси «напру- ги» та «послаблення» інтонаційних та гармонічних тяжінь, впливають на відпрацювання змін в динамічних та тембральних відтінках звучання голосу.