СВЯТИЙ МИКОЛАЙ В ІКОНОПИСІ КОРНИЛА УСТИЯНОВИЧА
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2022-6-9Ключові слова:
іконопис, живопис, кольорова гама, сюжет, сакральне мистецтво, академічний рисунокАнотація
У статті дається аналіз іконопису художника Корнила Устияновича, що стосується постаті святого Миколая. Виявлено півтора десятка робіт. В спадщині митця представлено два типи зображень – поясний (півфігурний) і ростовий (повнофігурний). Окреслено типові риси образу, які наявні в сакральних просторах різних храмів. Здійснено огляд церков, у яких малював художник та вказано на збереженість чи втрату мистецького доробку. Скажімо, у селі Козьова Стрийського р-ну, у ніші дерев’яної основи знаходиться твір зі святим Миколаєм, що асоціюється із виносною іконою. Це фрагмент іконостасу, який створено у 1877 році. На жаль, церква згоріла, але деякі елементи були врятовані. Усі полотна з постаттю святого Миколая митець малював у різні часи та в різних регіонах Галичини, у яких акцентована увага на самій особі, на його зовнішності, елементах одягу, що мають символічне та естетичне значення. У своєму культурно-живописному возвеличенні образу Миколая Чудотворця Корнило Устиянович не обмежувався однофігурним зображенням. Він збагатив свою творчу спадщину саме сюжетним композиційним вирішенням, також відтворив досить цікаву історичну подію «перенесення мощей святого Миколая», яка відбулася у 1087 р. Такий непростий сюжет, над яким художник працював у церкві села Шешори неподалік Косова, глибоко проаналізувавши біблійний текст та пов’язав його з індивідуальним осмисленням традиції. Митець намагався оновити сюжетно-ситуативні ходи та подати це на живописну площину. У його роботах домінує структурне моделювання форми та образу, а художні сцени відтворені без будь-яких суттєвих відхилень, не виходячи за межі традиції. Рисунок чіткий і закономірний, який базується на академічних засадах. Досить часто на площинах храмів спостерігаємо поєднання реалістичного бачення світу та декоративно-умовних форм художнього виразу, вмотивованість композиційного вирішення, у якому закладено психологічний образ. Притаманна художня майстерність реалістичного малярства та відчуття глибокого внутрішнього змісту, тоді, коли постать набирає типових для регіону характерних рис і стає ближчою до вірян. Зображення доповнюються стриманою та естетичною кольоровою гамою, вміло поєднують багатофігурні образи із природним простором.
Посилання
Бакович О. Філософія рококо та її вплив на український іконопис другої половини XVIII ст. Мистецтвознавчий автограф. № 6–8. Львів, 2014. С. 224.
Болюк О. Художнє дерево у церквах (за матеріалами західних областей України). Львів, 2020. С. 422.
Житія святих. Львів : Свічадо 2011. С. 697, 699.
Захарчук-Чугай Р. Нарукавники. Словник українського сакрального мистецтва. Львів, 2006. С.160–161.
Захарчук-Чугай Р. Хоругви. Словник українського сакрального мистецтва. Львів, 2006. С. 255–256.
Захачук Чугай Р. Орар. Словник українського сакрального мистецтва. Львів, 2006. С. 170–171.
Львівська національна наукова бібліотека. Відділ рукописів. Ф. 93. Од. зб. 110. Арк. 13.
Моздир М. Микола, Миколай Мирлікіський. Словник українського сакрального мистецтва. Львів, 2006. С. 145–146.
Студницька Мар’яна, Студницький Ростислав. Церкви Галичини кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.: художній образ храму. Львів : ЛНАМ, 2016. С. 32.
Студницький Р. Іконографічна програма іконостасів східної Галичини кінця ХІХ – першої тритини ХХ ст. Мистецтвознавчий автограф. 2009–2010. № 4–5. С.194–195.