ПОЛІТИКА «СТРАТЕГІЧНОГО НЕЙТРАЛІТЕТУ» ЩОДО МІЖНАРОДНОЇ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ: РЕАКЦІЯ КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ ТА ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ НА ПОВНОМАСШТАБНУ ВІЙНУ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз сутності, чинників та геополітичних наслідків політики «стратегічного нейтралітету» країн Близького Сходу та Північної Африки (БСПА) щодо міжнародної підтримки України. Доведено, що ця позиція є не тимчасовим маневром, а глибоко раціональною та диференційованою стратегією хеджування (hedging), що прагне посилення своєї ролі як політичних акторів та дистанціювання від логіки західного блокового протистояння. Цей курс країн БСПА також є прямим наслідком багаторічних зусиль Кремля, спрямованих на відновлення статусу регіонального посередника та підтримку ідеологічної близькості з місцевими автократіями. Дослідження фокусується на біфуркаційному впливі війни, що спричинила продовольчу кризу, але водночас відкрила стратегічні можливості: використання енергетичного важеля (ОПЕК+) та функціональне перетворення низки держав (ОАЕ, Туреччина) на хаби для обходу міжнародних санкцій. Ключові чинники нейтралітету: пріоритет регіональних загроз (Іранський фактор), економічна вигода та ідеологічний фактор «подвійних стандартів» Заходу. Особлива увага приділяється тому, що монархії Перської затоки (Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар) перетворили свій нейтралітет на «позитивний» інструмент м'якої сили, надаючи значну фінансову допомогу та успішно виступаючи посередниками у процесі обміну полоненими, підвищуючи свою глобальну легітимність. Установлено, що нейтралітет БСПА є ознакою переходу до багатополярного світу і парадоксально не зупинив експорт російсько-української конфронтації у Північну Африку (діяльність ПВК «Вагнер»/«Африканський корпус»). На основі аналізу чотирьох ключових сценаріїв (економічне втягування, політична конвертація, геостратегічне партнерство, дипломатичні дивіденди) розроблено практичні рекомендації. Таким чином, стратегічна позиція країн БСПА вимагає від України політико-дипломатичних та економічних інноваційних рішень, які мають трансформувати апеляцію до цінностей на конкретні, взаємовигідні безпекові та економічні пропозиції, що є єдиним ефективним шляхом для перетворення їхнього прагматичного нейтралітету на стійку міжнародну підтримку.