ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН
DOI:
https://doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.5Ключові слова:
інклюзивна освіта, освітні потреби, особистість, готовність до роботи, педагог, інвалід- ність, організація освітнього процесуАнотація
Автор розглядає інклюзивну освіту як соціально-педагогічний феномен. Здійснено методологічний аналіз організа- ції освітнього процесу за умов інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами. Ключову роль у формуван- ні та розвитку унікального потенціалу кожного індивіда відіграє освітня система як невід’ємна частина забезпечен- ня можливості процвітання суспільства. Визначено сутність поняття «готовність до роботи за умов інклюзивної освіти». Проаналізовано проблеми підготовки педагогів до організації освітнього процесу за умов інклюзивної освіти, однак, як показує практика, підвищення якості освіти часто призводить до маргіналізації деякої категорії дітей, зокрема дітей з особливими освітніми потребами, що, безумовно, суперечить прийнятим більшістю країн міжнарод- ним і національним цілям розвитку освітніх систем. Проаналізовано науково-теоретичні підстави дослідження орга- нізації освітнього процесу за умов інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами. Охарактеризовано структуру інклюзивної компетентності. Визначено модель формування інклюзивної компетентності. Основою нової філософії інклюзивної освіти стала не медична, а соціальна модель інвалідності, яка претендує на роль гуманітар- ної концепції прав і свобод людини. Такий підхід дозволив подолати стереотипи відчуженості особи з інвалідністю, визнати її повноцінним членом суспільства, але з особливими потребами. Це усуває потребу у «лікуванні», «виправ- ленні» особи з інвалідністю та вчить суспільство приймати, розуміти людину такою, якою вона є. Соціальна модель інвалідності передбачає вирішення низки проблем. За таких умов людина починає усвідомлювати себе повноправним суб’єктом свого життя, а світ – як відкриту систему, орієнтовану на її специфічні потреби.
Посилання
Борисова Н.В. Соціальна політика в галузі інклюзивної освіти: контекст лібералізації та реалії. Журнал досліджень соціальної політики. 2006. Т. 4, № 1. С. 103–120.
Бутенко А.В. Основи інклюзивної педагогіки. Теоретичні підстави, моделі та методологія аналізу практик. Київ, 2012. 206 с.
Виготський Л.С. Основи дефектології : підручник. Миколаїв : Лань, 2013. 656 с.
Данилова Є.В. Інклюзивна освіта як довгострокова стратегія. Київ, 2014. 214 с.
Декларація принципів толерантності від 16 листопада 1995 р. / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_503 (дата звернення: 10.12.2020)
Зайцев Д.В. Інтегрована освіта дітей з обмеженими можливостями. Соціологічні дослідження. 2014. № 7. С. 127–131.
Іттерстад Г. Інклюзія – що означає це поняття і з якими проблемами стикається Норвезька школа, втілюючи її в життя? Психологічна наука і освіта. 2011. № 3. С. 41–49.
Малофєєв Н.Н. Інтегроване навчання: завдання, проблеми та перспективи. Особлива дитина: дослідження і досвід допомоги. Львів, 2010. Вип. 3: Проблеми інтеграції та соціалізація. С. 65–73.
Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009–2012 роки: Наказ Міністерства освіти і науки України від 11 вересня 2009 р. № 855 / Міністерство освіти і науки України. URL: http://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/4828/ (дата звернення: 10.12.2020)
Саламанська декларація та рамки дій щодо освіти осіб з особливими потребами, прийняті Всесвітньою конференцією з освіти осіб з особливими потребами: доступ та якість, Саламанка, Іспанія, 7–10 червня 1994 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_001-94#Text (дата звернення: 10.12.2020).
Холостова Е.І., Дементьєва Н.Ф. Соціальна реабілітація : учебное пособие. Москва: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2006. 340 с.
