СТВОРЕННЯ У МАЛИХ ГРУПОВИХ БУДИНКАХ УМОВ, НАБЛИЖЕНИХ ДО СІМЕЙНИХ

Анотація

У статті розкрито причини створення малих групових будинків у процесі реформування системи інституційного догляду та виховання дітей, незважаючи на пріоритет сімейних форм виховання; визначено ознаки впровадження у них послуги догляду та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних, на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду розвитку малих групових будинків у Болгарії та Польщі. Актуальність дослідження обумовлена впровадженням реформи інституційного догляду та виховання дітей в Україні, яка передбачає реалізацію права кожної дитини на виховання в сім’ї. Мета статті: на основі аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду функціонування малих групових будинків визначити ознаки створення у них умов, наближених до сімейних. На основі аналізу нормативно-правових документів, статистичних даних, наукових публікацій та описаного практичного досвіду функціонування малих групових будинків розкрито ознаки умов, наближених до сімейних, та визначено ризики появи інституційної культури в закладах з малою кількістю дітей та обладнаних як звичайний житловий будинок. Проведений аналіз функціонування малих групових будинків у Болгарії засвідчив, що поділ дітей на малі групи та створення сімейних умов проживання є недостатнім, щоб уникнути ознак інституційної культури. Польський та досвід функціонування першого малого групового будинку «Мій дім» у Дніпропетровській області довів, що створення сімейної атмосфери залежить від застосування методики роботи з дітьми, забезпечення індивідуальних потреб дитини, посилення її потенціалу, встановлення довірливих стосунків між дитиною та вихователем, який відповідає за роботу з нею; збереження родинних стосунків дитини, впровадження дитячого самоврядування, наявних зрозумілих для дітей правил організації життя будинку, забезпечення їх участі у прийнятті рішень щодо їх життя, особливої культури спілкування між дітьми та персоналом, сформованих традицій та цінностей, організації побуту як в сім’ї.