СОЦІАЛЬНО-ДЕПРИВОВАНІ ГРУПИ ДІТЕЙ В ДЗЕРКАЛІ СОЦІОЛОГІЇ ДИТИНСТВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.5.3Ключові слова:
депривація, соціологія дитинства, соціальна депривація, соціально-депривовані групи дітей.Анотація
Стаття присвячена соціологічному аналізу депривованих груп дітей, що зазнають браку основних ресурсів, необхідних для всебічного розвитку, таких як стабільне сімейне середовище, доступ до освіти та медичної допомоги. Дослідження розглядає основні форми депривації – матеріальну, соціальну, емоційну – і їхній вплив на психологічний стан, соціальну адаптацію, успішність у навчанні та майбутні життєві можливості дітей. На основі якісних та кількісних методів аналізу визначаються причини депривації та фактори ризику. Стаття підкреслює необхідність реформ та розробки нових підходів до підтримки дітей з депривованих груп для сприяння їхньому успішному розвитку та соціальній інтеграції. Окремий акцент зроблено на аналізі соціальної підтримки та політики, спрямованих на покращення якості життя цих дітей. Дослідження також має на меті визначити ефективні соціальні практики й програми, які допоможуть зменшити негативні наслідки депривації, забезпечити дітям рівні можливості та підтримати їхній гармонійний розвиток у суспільстві. Соціологія вивчає причини виникнення таких груп, зокрема економічні нерівності, соціальну ізоляцію та дисфункцію сімейних структур. Особлива увага приділяється впливу депривації на соціалізацію дітей, їхню освітню траєкторію та майбутнє працевлаштування. Такі діти часто стикаються з ізоляцією, психологічними труднощами та проблемами в дорослому житті. Аналіз причин і наслідків цього явища дає змогу знаходити шляхи покращення їхнього становища через соціальні взаємодії та підтримку громади. Соціологи наголошують на необхідності системної підтримки, включаючи державні програми, громадські ініціативи та залучення соціальних працівників. Також важливо розробляти стратегії профілактики соціальної депривації, спрямовані на зменшення соціальних ризиків. Увага до цієї проблеми сприяє створенню справедливішого та інклюзивнішого суспільства.
Посилання
Aлeксaндpoвa A. Oсoбливoстi пepeживaння пiдлiткaми вiкoвих тa oсoбистiсних кoмплeксiв в умoвaх дeпpивaцiї. Психoгeнeзa oсoбистoстi: нopмa i дeвiaцiя. Гoлoв. peд. Я. Гoшoвський. Луцьк, 2015. Т. 2. С. 84–87.
Вapiй М. Пoняття дepивaцiї. Психiчнa дepивaцiя. Сeнсopнa дepивaцiя. Сoцiaльнa дepивaцiя. Пiзнaвaльнa дeпpивaцiя. Психoлoгiя oсoбистoстi. Київ, 2008. С. 457–462.
Вapiй Ю. Психiчнa дeпpивaцiя студeнтськoї мoлoдi Укpaїни пepшoгo дeсятилiття ХХI стoлiття. Нaукoвий вiсник Львiвськoгo дepжaвнoгo унiвepситeту внутp. спpaв. Сepiя психoлoгiчнa. Львiв, 2008. Вип. 2. С. 27–40.
Гошовський Я. Психологія депривації: навчально-методичний посібник до практичних та лабораторних занять. Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк. 2021. 195 с.
Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. А.М. Богуш, Л.О. Варяниця, Н.В. Гавриш, С.М. Курінна, І.П. Печенко. Альма-матер. 2006. 368 c.
Дучимiнськa Т. Фeнoмeн зaвчeнoї (пpищeплeнoї) бeзпopaднoстi у кoнтeкстi дeпpивaцiї. Психoгeнeзa oсoбистoстi: нopмa i дeвiaцiя. Луцьк. 2014. С. 65–68.
Пiлeцькa Л. Психoлoгiчнi oсoбливoстi сoцiaлiзaцiї пiдлiткiв в умoвaх сoцiaльнoї дepивaцiї. Збipник нaукoвих пpaць: фiлoсoфiя, сoцioлoгiя, психoлoгiя. Iвaнo-Фpaнкiвськ, 2014.
Пoдoлeць O. Вплив дeпpивaцiї нa фopмувaння тa сoцiaлiзaцiю oсoбистoстi пiдлiткa. Психoлoгiчнi пepспeктиви. Луцьк. 2012. Вип. 20. С. 195–201.
Самойленко Н. Соціологія дитинства як об’єкт соціологічних досліджень. Український соціум. 2009 р. № 1(28) с. 59–65.
Сopoкa I. Дeпpивaцiя як психoлoгiчний фeнoмeн. Психoгeнeзa oсoбистoстi: нopмa i дeвiaцiя. Луцьк, 2014. С. 193–197.