КРИЗОВЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ЯК ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ДОПОМОГИ КЛІЄНТАМ

Анотація

У статті досліджено специфіку кризового консультування в соціальній роботі в умовах військових дій в Україні, що супроводжується масовою психологічною травматизацією населення. Обґрунтовано потребу інтеграції психологічного підходу, зокрема психоедукації та когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) у професійну діяльність соціальних працівників для ефективної допомоги вразливим категоріям населення. Продемонстровано, що війна як гіперекстремальний чинник призводить до колективної травматизації, тривалого дистресу, дезадаптації та розвитку психологічних і психосоматичних розладів. За таких умов традиційні підходи соціальної роботи є недостатніми. Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний аналіз – поєднання знань із кризової психології, нейрофізіології стресу та практики соціального консультування. Виявлено, що ефективне кризове консультування потребує глибокого розуміння природи стресової реакції, динаміки кризового стану та етапів травматизації. У роботі представлено адаптовану модель поетапного кризового втручання, побудовану на основі «Теорії триєдиного мозку» П. Макліна, що включає психоедукацію, емоційну стабілізацію та формування поведінкових стратегій.Наукова новизна полягає в обґрунтуванні ефективності поєднання психоедукації з базовими інструментами КПТ у контексті соціальної роботи без необхідності повноцінної психотерапевтичної підготовки.Доведено, що навіть базові інтервенції, такі, як нормалізація емоційних реакцій, стабілізаційні техніки, робота з автоматичними думками, можуть стабілізувати психоемоційний стан клієнтів. У висновках підкреслено, що в умовах зростання психологічного навантаження на населення України внаслідок війни, кризове консультування має стати обов’язковим компонентом професійної діяльності соціального працівника. Його поєднання з доказовими психотерапевтичними методами, зокрема, КПТ та освітньою складовою (психоедукація) забезпечує комплексну психологічну підтримку, підвищує адаптивність клієнтів і сприяє збереженню психічного здоров’я. Запропоновано шляхи інтеграції таких підходів у систему соціальних послуг через короткотермінові інтервенції, освітні програми та міждисциплінарну підготовку фахівців.