СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СЕПАРАТИЗАЦІЇ В СИНТАКСИСІ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

Анотація

Наше дослідження присвячене синтаксичній сепаратизації, що представляє такий зразок синтаксичних зв’язків, які виникають у результаті розділення речення на кілька самостійних висловлень, інтонаційно та графічно відокремлених, проте єдиних за змістом. У результаті проведеної розвідки було встановлено, що за позицією синтагми до базисної (основної) частини сепаратизованої структури можна виокремити такі види сепаратизації: фінальна сепаратизація (séparatisation finale) та серединна сепаратизація (séparatisation médiane). Аналіз матеріалу засвідчив, що фінальна сепаратизація більш уживана, частотна, характерна для французької літератури ХХ століття. Власне вона представляє центральні зони функціонування сепаратизованих структур синтаксису сучасної французької мови. Аналіз дав змогу визначити, що кількісні параметри синтагми також зумовлюють структурні характеристики сепаратизованих конструкцій. Встановлено, що у складі однієї відокремленої частини можуть бути одно-, дво- та багатокомпонентні структури. З огляду на це виділено поширені синтагми (більше одного відокремленого компонента) і непоширені (однокомпонентні) синтагми. Дослідження показало, що за синтаксичною функцією як синтагми можуть виступати означення, додаток, обставина, однорідні члени речення, прикладка та інші члени речення. Як засвідчує аналіз матеріалу, семантичний спектр дії сепаратизації досить широкий. Передусім, це – семантичне наголошування, виділення, виокремлення певної інформації з метою її актуалізації. Окрім того, сепаратизація імітує експресивно забарвлене внутрішнє мовлення та відображає емоційну оцінку особистості. Сепаратизація як експресивне явище усного мовлення виражає одне з важливих семантичних значень сепаратизованих структур – невимушеність, природність, спонтанність комунікації. Сепаратизовані структури увиразнюють внутрішні монологи, тексти-роздуми, автодіалоги з метою передачі емоційного, психічного стану мовця. Сепаратизація з афективною семантикою додає до об’єктивної інформації, закладеної у структурі речення, авторську оцінку. Проаналізувавши основні структурні типи організації сепаратизації, її виразне семантичне значення, можемо стверджувати, що сепаратизація сучасної французької мови характеризується структурною гнучкістю та широкими семантико-стилістичними можливостями.