ПРОМОВИСТІ ІМЕНА В ІДІОСТИЛІ ДЕНА БРАУНА ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ

Анотація

У статті здійснено аналіз способів передачі промовистих імен персонажів у творчості Дена Брауна в українськомовних перекладах. Розглянуто переваги та недоліки цих методів із метою виявлення ключових проблем, з якими стикаються перекладачі під час відтворення антропонімікону творів письменника. Автор статті наголошує, що використання промовистих імен персонажів є однією із визначальних рис ідіостилю Дена Брауна, творчий метод якого полягає у створенні інтелектуальної гри між автором та читачем, атмосфери загадковості та таємничості, а також у наданні символічного змісту зображуваним явищам. Промовисті імена містять вказівку на долю, характер персонажа або навіть на розв’язання загадки цілого твору. На основі перекладів творів Дена Брауна “Код да Вінчі” та “Інферно” такими українськими перекладачами, як В. К. Горбатько, А. Б. Кам’янець та Є. А. Кононенко, основними засобами передачі промовистих імен персонажів у творах письменника визначено транскрипцію та транслітерацію, які дозволяють досягти адекватного перекладу. Зроблено висновок про те, що адекватність такого перекладу полягає у створенні балансу між формою та значенням антропоніма, оскільки в деяких випадках просто неможливо одночасно зберегти і форму, і змістове наповнення одиниці. Ця ситуація призводить до того, що перекладач постає перед дилемою: з одного боку, транскрипції / транслітерації недостатньо для повного відтворення промовистого імені, тому що “закодовані” в ньому смисли можуть бути втрачені, а з іншого – перекладач не може обмежитися лише передачею значення одиниці, оскільки це призведе і до втрати форми, і до прирощування додаткових смислів або спотворення ідіостилю автора. Дослідження акцентує увагу на тому факті, що кожне із промовистих імен, використаних Деном Брауном – це загадка для читача, яку перекладач повинен передати і читачеві твору мовою перекладу. Зроблено висновок про те, що українські перекладачі усвідомлюють це, однак вимушені жертвувати частиною закладених в іменах смислів заради збереження основного художнього задуму письменника.