ПОЕТИКА АНТИУТОПІЇ В РОМАНІ «ОПОВІДЬ СЛУЖНИЦІ» МАРГАРЕТ ЕТВУД

Анотація

У статті розглянуто образну картину твору канадської письменниці Маргарет Етвуд, втіленої в жанрі антиутопії «Оповідь служниці». Закцентована увага на особливостях художньо-естетичної реальності, дискурсах автора та персонажів, поліфонії, масштабності зображення. Досліджено зумовленість жанром антиутопії ідейної настанови, композиції та стилю твору, проаналізована органічність художньої дійсності роману та її залежність від рівня естетичних смаків, світобачення письменниці. З’ясовані відмінні ознаки антиутопії, представлені письменницею: відсутність виразного протагоніста, який протистоїть системі, чіткої розв’язки, яка б викликала функцію катарсису в читача, акцентуація авторкою на пасивній ролі оповідача-персонажа і загалом усіх мешканців країни. Розкривається проблема суспільної ролі жінки, де вона виконує лише визначені їй функції. Письменницею викрито моральне й фізичне насилля, яке спотворює людину, веде до знищення її кращих рис характеру, до нав’язування державою стереотипів поведінки, мислення, діяльності. Страждання, викликані чітко регламентованими умовами життя, повторюваністю ритуалів, засуджені письменницею й апелюють до читацького обурення таким станом речей. З’ясовані причини популярності твору: жанр антиутопії, синтез масового та елітарного, інтертекстуальність, символіка ритуалів і кольорів.