ПИТАННЯ МОВНОЇ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ГОЛОСІНЬ ЯК ЕЛЕМЕНТІВ ОБРЯДОВОГО ФОЛЬКЛОРУ У КІНОПЕРЕКЛАДІ КОРЕЙСЬКОЮ МОВОЮ

Анотація

Стаття присвячена аналізу особливостей перекладу українських голосінь у кіноперекладі корейською мовою. Голосіння як жанр обрядового фольклору мають важливе ритуальне та емоційне значення, що ускладнює їхню передачу в іншомовному контексті. У дослідженні розглядаються основні труднощі адаптації голосінь для корейськомовної аудиторії, зокрема лексико-синтаксичні та комунікативно-прагматичні особливості їхнього відтворення. Збереження культурної автентичності та емоційного впливу голосінь у кіноперекладі потребує врахування не лише мовних відповідників, а й особливостей траурного дискурсу в корейській культурі. Важливою є адаптація стилістичних засобів, таких як метафори, повтори, зменшувально-пестливі форми та риторичні питання, що передають глибину скорботи та трагічність моменту. У статті проаналізовано варіанти перекладу окремих голосінь із фільму «Довбуш» (2023) та їхнє відтворення в офіційних корейських субтитрах. Дослідження виявило, що процес перекладу голосінь включає різні перекладацькі трансформації: перестановки, вилучення, перифрази, семантичні розширення та адаптацію культурно маркованих елементів. Зокрема, було встановлено, що корейський переклад нерідко змінює емоційний акцент оригінальних текстів, пом’якшуючи або модифікуючи трагічні мотиви. Це зумовлено як лінгвістичними, так і прагматичними факторами, зокрема відмінностями у сприйнятті скорботної лексики в українській та корейській культурах. Отримані результати свідчать про необхідність ретельного добору засобів вираження у кіноперекладі, щоб максимально зберегти як змістові, так і емоційні аспекти голосінь. Висновки дослідження можуть бути корисними для перекладачів, які працюють із фольклорними текстами, а також для подальших розвідок у сфері аудіовізуального та міжкультурного перекладу.