ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ, КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ОЗНАК, ФУНКЦІЙ У КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

Публічний виступ є однією з ключових форм сучасної усної комунікації, що забезпечує поширення інформації, формування переконань, регулювання соціальної взаємодії та підтримку професійної діяльності в різних сферах. Його актуальність посилюється у зв’язку зі зростанням ролі цифрових і гібридних форматів спілкування, що ускладнюють комунікативні процеси та висувають нові вимоги до мовця. У статті здійснено комплексний аналіз публічного виступу як багатовимірного явища, що поєднує лінгвістичні, риторичні, психологічні та соціальні компоненти. Розкрито основні проблеми визначення поняття «публічний виступ», окреслено його структурні та функціональні характеристики, а також відмінності від інших типів комунікації. Особливу увагу приділено кваліфікаційним ознакам ефективного публічного мовлення, зокрема мовній і риторичній компетентності, невербальній експресії, психологічній готовності та стратегічній орієнтації на аудиторію. Показано, що результативність виступу визначається здатністю мовця інтегрувати вербальні й екстралінгвістичні засоби, адаптуватися до ситуації спілкування та враховувати когнітивні й емоційні особливості слухачів. Окреслено основні комунікативні функції публічного виступу: інформаційну, переконувальну, освітню, соціальну та психологічну, які забезпечують його вплив на індивідуальному та суспільному рівнях. Зроблено висновок про необхідність міждисциплінарного підходу до дослідження публічного виступу, що поєднує методи лінгвістики, риторики, педагогіки, психології та комунікативістики. Перспективними визначено напрями аналізу трансформацій публічного мовлення в умовах цифрової комунікації, вивчення кроскультурних риторичних моделей та застосування штучного інтелекту для підвищення ефективності підготовки й оцінювання публічних виступів.