ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ДО СТРЕСУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анотація

У статті досліджуються психологічні особливості стресостійкості, вольової саморегуляції та самоконтролю у військовослужбовців. Обґрунтовано, що здатність протистояти стресу визначається особистісними характеристиками, адаптивними стратегіями поведінки та соціальною підтримкою. З’ясовано, що стресостійкість розглядається як здатність зберігати працездатність, емоційну стабільність та адекватність поведінкових реакцій у стресових умовах, а її прояви можуть змінюватися залежно від віку та етапів життя. Зазначено, що одним із ключових чинників формування стресостійкості є накопичення особистісних ресурсів, зокрема здатність регулювати свій психофізичний стан, позитивне мислення, раціональну поведінку та використання конструктивних моделей дій у стресових ситуаціях. Результати емпіричного дослідження засвідчили наявність різних рівнів зазначених психологічних характеристик серед респондентів. Виявлено групи з високим, середнім і низьким рівнем стресостійкості, вольової саморегуляції та самоконтролю, що свідчить про індивідуальні відмінності у здатності адаптуватися до стресових умов. Отримані дані констатують, що більшість військовослужбовців мають середні показники психологічних характеристик, що забезпечує відносно ефективне функціонування в умовах підвищеного психоемоційного навантаження. Водночас частина респондентів демонструє низькі рівні стресостійкості, саморегуляції та самоконтролю, що підвищує ризик виникнення негативних психоемоційних станів та потребує застосування спеціальних психологічних заходів. Результати проведеного дослідження підкреслюють важливість розвитку адаптивних навичок і програми психологічної підтримки для забезпечення ефективної діяльності й збереження психічного здоров’я військовослужбовців у стресових та бойових умовах.