ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИВОПИСУ АДАЛЬБЕРТА ЕРДЕЛІ В 1922–1926 РОКАХ

Анотація

Стаття присвячена німецькому періоду творчості одного з основоположників Закарпатської школи живопису – Адальберту Ерделі (1891–1955). Мета дослідження – проаналізувати творчий доробок майстра періоду 1922–1926 років, та з’ясувати, які художньо-стильові тенденції набула його індивідуальна манера після досвіду роботи і навчання в Мюнхені. Методологія дослідження базується на мистецтвознавчому аналізі. Для проведення дослідження було проаналізовано всю доступну літературу, в якій згадувалося про цей життєвий етап майстра, а саме: наукові та публіцистичні праці, щоденники А. Ерделі. Автором був зібраний весь доступний емпіричний матеріал, який складається з творів, що знаходяться в приватних колекціях в Україні та інших країнах Європи, українських музеях. Новизна дослідження. Під впливом сучасного європейського мистецтв у почерку майстра відбулася певна трансформація, в ньому з’явилися нові підходи до трактування форм, більш вільна гра фарб та розподілу кольорів в композиції. Висновок. В статті здійснено мистецтвознавчий аналіз живописних творів, виконаних в різних жанрах, виявлено нові особливості, яких набула манера А. Ерделі під впливом модернізму. Під час чотирирічного перебування за кордоном митець познайомився з новітнім мистецтвом і почав синтезувати натуралістичні образи з експресивними засобами виразності. Звичайно, мова не йде про прямий вплив, картини майстра не втратили самобутності й своєрідності. Немає сумніву, що роботи цих років яскраво демонструють нову манеру, яка полягає у більш складному колориті, нові риси з’явилися у трактуванні об’ємів, глибшому контрасті світлотіні, динаміці та пастозності мазків. Цей період представляє новий важливий етап у творчості художника і стає відправною точкою для його подальших творчих пошуків у західноєвропейському мистецтві.