ДЕФІНІЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ В СИСТЕМІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

Анотація

Мета статті полягає у виявленні сутності поняття «культурний простір» на основі аналізу понять «культура» та «простір», аналізі його трактування у вітчизняній та закордонній науковій літературі, а також уточнення методологічних підходів до його дослідження. Методологія дослідження поєднує метод інтерпретації та операціоналізації понять (для виявлення змістової сутності поняття «культурний простір»), метод термінологічного аналізу, метод теоретичного аналізу наукової літератури з теми дослідження та ін. Окреслення найбільш поширених у культурологічних працях дефініцій поняття «культурний простір» та аналіз методологічних підходів до його дослідження зумовлює наукову новизну. Висновки. У сучасній культурологічній літературі не існує єдиного загальноприйнятого визначення поняття «культурний простір», а найбільш поширеними є позиціювання як: історично, територіально та демографічно зумовленого складного культурологічного, соціального, психологічного, філософського поєднання цінностей, ідей, предметів, речей, традицій, настроїв, етичних, естетичних норм, соціально-політичних поглядів у певній культурній ситуації, що проявляються у конкретний час в межах конкретного ареалу; простір творчої діяльності людини, що забезпечує діалог різних культур на основі символічної мовленнєвої комунікації та народжує нові цінності і сенси, формує багатоманіття культурних текстів і виступає як єдність культур того чи іншого ареалу; інтегрованої моделі, сукупності взаємодоповнюючих культурних практик та механізмів їх функціонування; системної цілісності кількох рівнів: довкілля, соціуму, комунікації та інтелекту; умовного ареалу, в якому формується та реалізується творча діяльність людини. Характерними властивостями культурного простору є: наявність чіткої структури, динаміка, неоднорідність, універсальність, фундаментальність, віртуальність та ін. Дослідження виявило, що в сучасному науковому вимірі існує кілька теоретичних концепцій культурного простору: антропологічні, абстрактні та літературно-мистецькі (за О. Гриценко); основними методологічними підходами до його дослідження є: функціональний, акціоналістський, антропологічний, діалектичний, ноосферний, кібернетичний, реляційний, синергетичний, інформаціологічний.