НОВАЦІЇ В РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОЇ ОСВІТИ

Анотація

Розглянуто інноваційні досягнення українських митців і мисткинь, які пов’язані з процесами становлення й розвитку системи української художньо-промислової освіти. Проаналізовано наукові розробки щодо висвітлення процесу художньо-промислової освіти в Україні. Висвітлено творчість видатних майстрів, набутий ними цінний досвід, особливості робіт та новації. Увагу зосереджено на діяльності майстрів-педагогів Кам’янеччини. Зазначено, що український графік, видавець і педагог В. Гагенмейстер залежно від реалізації конкретних творчих завдань професійно використовував свої знання та вміння. Творчий доробок митця має вагому інформативно пізнавальну вартість. В. Гаґенмейстер виховав нову генерацію майстрів, як-от: В. Артеменко, Ю. Гаврилюк, С. Кукуруза, Т. Сис, З. Мельник. Одним з його учнів є С. Кукуруза, який у своїх працях вдало виявляє позитивне, орієнтоване на освоєння досягнень Візантійського та стародавнього мистецтва, на традиції народної творчості, однак його вагомий спадок повною мірою не розглянуто українськими вченими. Художнику Ю. Гаврилюку належить багато фарфорових мініатюр, інших художніх творів, серед яких нові моделі скульптур. Одна з його робіт – це ваза, яку він створив, навчаючись ще в художньо-промисловій школі Кам’янця-Подільського. Саме ця школа сприяла відновленню традиційних народних промислів України та поповнила ряди творчої когорти Поділля. Живописець К. І. Кржемінський виконав розписи глиною, сажею, ультрамарином, у них переважає синій колір. Загалом усі його твори вирізняються цілісністю та гармонійністю загального художнього вирішення. Розписуючи керамічні форми, Зінаїда Охримович майстерно та вдумливо підкреслює їхні конструктивні особливості, що відображені в традиціях народного мистецтва кераміки. Традиційними були також і техніки розпису – ріжкування та фляндрівка. За прикладом творчості М. Сосенка та його талановитого учня Ю. Буцманюка формувалась художньо-промислова освіта в Україні, однак їх спадщину складно оцінити через наслідки бойових дій першої половини XX ст. Простежено традицію учитель-учень, що дало змогу виховати нову генерацію майстрів. Узагальнено низку матеріалів щодо виявлення індивідуальних досягнень, новацій митців зазначеного періоду, на прикладі яких розвивалась художньо-промислова освіта в Україні, однак особливості їх робіт досліджено не повністю. Мета статті полягає у виявленні індивідуальних досягнень митців і мисткинь кінця ХІХ – початку XX століття, на прикладі яких розвивалась художньо-промислова освіта в Україні, а також їх творчий здобуток, новації особливості їх робіт. Результати. У результаті висвітлення творчих здобутків митців кінця ХІХ – початку ХХ ст. продемонстрували розвиток художньо-промислової освіти зазначеного періоду. Особливості та новації, якими художники наповнювали свої різноманітні твори. Методологія. Використано історико-хронологічний, біографічний, формально-стилістичний методи на основі вивчення мистецьких явищ в їхніх зв’язках і взаємовідношеннях. Дослідження передбачає володіння специфічним інструментарієм, засобами наукової обробки матеріалу. Наукова новизна полягає в спробі проаналізувати, узагальнити низку матеріалів щодо виявлення індивідуальних досягнень митців і мисткинь зазначеного періоду, на прикладі яких розвивалась художньо-промислова освіта в Україні. Висновки. Згідно отриманих висновків, система української художньо-промислової освіти пов’язана з інноваційними досягненнями українських митців і мисткинь кінця ХІХ – початку XX століття. Осмислення творчого зростання цих майстрів дає змогу розуміння їх діяльності як цілісного художнього явища, національного й самостійного своєю суттю. Перспективи подальших досліджень полягають у дослідженні розвитку художньо-промислової освіти Східної України з використанням формально-стилістичного методу.