КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ШКОЛИ ЧЕРНІГІВСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ: НА ПРИКЛАДІ ДОРОБКУ ОЛЕКСАНДРА ІВАНЬКА

Анотація

Мета роботи – дослідити камерно-інструментальний доробок сучасного українського композитора Чернігівського регіону України Олександра Іванька та розглянути його в контексті мистецтвознавчого дискурсу України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття. Методологія дослідження спирається на джерелознавчий, системно-аналітичний та теоретичний методи. Наукова новизна полягає у тому, що в статті вперше в контексті українського музикознавства розглядається камерно-інструментальна музика митців Чернігівської композиторської школи кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття на прикладі доробку Олександра Іванька. Продемонстровано помітне зростання зацікавленості творчістю митця, зокрема в педагогічній та виконавській практиках. Обґрунтовується, що камерно-інструментальне надбання сучасного композитора Чернігівщини залишається маловідомим для національної мистецької спільноти і є нині актуальним і потребує проведення подальших досліджень і презентацій. Висновки. Внаслідок наукової розвідки досліджено камерно-інструментальний доробок сучасного українського композитора Чернігівського регіону України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття Олександра Іванька. На основі проведеного аналізу камерно-інструментальних творів діяча (Скрипковий концерт g-moll та Концертино F-dur для флейти та фортепіано), розкрито хронологію написання та історію створення митцем камерно-інструментальних творів для ансамблевого музикування з урізноманітненням варіантів його складу: цикл п’єс «Монастирські візерунки», що складається з трьох творів («Відлуння давнини», «Світло крізь скло», «Старовинні вітражі»); інструментальний твір «Містерія», написаний для двох цимбал, ударних та контрабасу; інструментальний твір «Феєрія» для труби та фортепіано. Актуалізовано інноваційні індивідуальні художні та формотворчі рішення композиторської техніки Олександра Іванька в аспекті інструментальної версійності. Встановлено, що досліджені твори сучасника композиторської школи Чернігівського регіону України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття формують новий погляд щодо камерно-інструментального жанру, мають цікаві рішення мовно-стильової, змістовно-виражальної моделі побудови музичної тканини, тож не мають залишатися поза увагою мистецької спільноти.