ЦИФРОВИЙ КОНТЕНТ У ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ: ДОСВІД ІСПАНІЇ

Анотація

Мета статті – проаналізувати досвід Іспанії у популяризації культури за допомогою цифрового контенту. Методологія дослідження ґрунтується на мульдисциплінарному поєднанні низки методів і підходів, інтегрованих з культурології та інформаційних технологій. Загальнонаукові методи аналізу та узагальнення результатів дали змогу з’ясувати основні напрями дій Іспанії у цифровій популяризації культури. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні основних ініціатив уряду Іспанії у використанні цифровізації для популяризації культури та її спадщини. Висновки. В Іспанії більшість ініціатив у цифровій популяризації культурної спадщини виходить від державних органів. Для цього вони вдало інвентаризувати свої ресурси, оптимізували діяльність, виявити та актуалізувати резерви для нового формату популяризації з використанням відкритих ресурсів та виробництва нового типу контенту культурної діяльності та соціальної взаємодії за допомогою цифрових інструментів, що сприяло формуванню довіри, співпраці та авторитету держави, як у внутрішньому, так і в міжнародному плані. Тому досвід Іспанії особливо корисний для нашої країни і може стати у пригоді для реалізації його преференцій на національному ґрунті. Однак важливо не випускати з уваги низку місцевих обставин, зокрема численні технологічні та соціально-економічні особливості, які формують різні пріоритети та проблеми. Локальний компонент, визначений ситуацією та пріоритетами різних країн, зрештою має враховуватися саме урядом країни для консолідації власного цифрового простору в популяризації культури. Зокрема, щоб сприяти та захищати різноманіття форм власного культурного самовираження, що, у свою чергу, вимагає безперервної роботи над конкретними місцевими потребами та проблемами культури та її секторів.