НАРОДНО-СЦЕНІЧНИЙ ТАНОК ЯК КУЛЬТУРНА ЗБРОЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

Метою дослідження є визначення українського народного сценічного танку як культурної зброї під час триваючої російсько-української війни. Методологія дослідження передбачає використання комплексного підходу до вивчення та висвітлення його теми, поєднання низки загальнокультурних методів і культурно-мистецьких підходів. Для аналізу ситуації, що склалася в культурі під час війни, використано системний підхід та аналітичний метод. Описовий метод дав змогу розкрити діяльність хореографічних колективів в умовах війни, як в Україні, так і за її межами. Культурологічний підхід дозволив увести використання народно-сценічного танку як культурної зброї російсько-української війни в рамки загальносвітового соціокультурного тренду до weaponization та елементу етнічного націоналізму як найважливішої складової консолідації українців. Наукова новизна дослідження полягає в розкритті та осмисленні культурно-мистецьких процесів в українському хореографічному мистецтві на прикладі народно-сценічного танку у сьогоднішніх воєнних реаліях. Висновки. Результати дослідження показали, що в умовах повномасштабного вторгнення український народний танець став засобом самоідентифікації та ретранслятором національної української ідентичності, забезпечуючи одночасно згуртування українців всередині країни задля опору ворогові та зовнішню міжнародну підтримку цьому опорові. Він, разом із іншими видами мистецтва, виконує психотерапевтичні функції, а також благодійницькі функції підтримки ЗСУ, закладів культури та мистецтва. Водночас він являє собою вельми значущий елемент просування українського етнічного націоналізму, котрий, утім, успішно сусідить з націоналізмом громадянським.