КУЛЬТУРНО-ДУХОВНА ЦІННІСТЬ ХРАМУ СВЯТИХ СЕРГІЯ І ВАКХА У РИМІ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ В ІТАЛІЇ

Анотація

У статті йдеться про історію та культурно-духовне значення Храму святих мучеників Сергія і Вакха та Чудотворної ікони Жировицької Богоматері. У 1970 році Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви Йосиф Сліпий повернув її у власність українців. Основний акцент поставлено на дослідженні ролі Храму як об’єднавчого елементу для наших співвітчизників, які емігрували, з тих чи інших причин, за кордон. Здійснена спроба узагальнити історичні факти розвитку Храму у період після смерті Йосифа Сліпого, що, свого часу, був головним рушієм та побудником українського духу в діаспорі. Висвітлено події останнього десятиліття та основні історичні дати у житті парафії. Метою статті є дослідити історію та значення української спадщини за кордоном, а також її популяризація серед іноземців, особливо у світлі останніх подій; показати любов Йосифа Сліпого до української культури, історії, церкви та його великий запал у їх збереженні для майбутніх поколінь. Методологія дослідження полягає у застосуванні методів історичного аналізу, опрацюванні біографічних довідок особистостей, здійсненні синтезу при опрацюванні інформаційних матеріалів та використанні порівняльного методу, зокрема, при написанні висновків. Науковою новизною вважаємо спробу зробити узагальнений огляд історії та діяльності Храму протягом п’ятдесяти років, тобто від останньої спроби такого опису, здійсненого у 1971 р. Іваном Хомою. Висновки з дослідження. Безперечно, підняте питання є цікавим та актуальним і потребує подальшого дослідження, опрацювання архівів, проведення археологічних розвідок у підземеллях Храму, систематизації всього теоретичного матеріалу в окрему працю. Мистецький вимір, реставрація, відновлення святині мають стати темами майбутніх наукових розвідок. Використання сучасних технологій, зокрема, оцифрування, дасть змогу увіковічнити надбання української культури та передати її майбутнім поколінням.