АКТУАЛІЗАЦІЯ ІДІОГРАФІЧНОГО ПІДХОДУ В КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Анотація

У даній статті вперше здійснена спроба наукової рефлексії з приводу можливості застосування ідіографічного підходу в культурологічних дослідженнях. Актуальність заявленої проблеми, пов’язана з становленням методології культурології, яка є відкритою до пошуку оптимальних і альтернативних дослідницьких інструментів. Метою дослідження є спроба актуалізувати ідіографічний підхід в методології культурології. В роботі обґрунтовується коректність використання «ідіографічний підхід», на противагу часто вживаному у наукових роботах «ідіографічному методу», що пов’язано з розрізненням їх за змістом і методологічним сенсом. Здійснено уточнення ситуації правописної неузгодженості та різнописання назви підходу, аргументовано доцільність вживання саме «ідІографічний». Проаналізовані особливості застосування ідіографічного підходу в філософії, історичних науках, соціології, театрознавстві, в теорії управління. Досліджено як ідіографічний підхід співвідноситься з біографічним, герменевтичним та номотетичним підходами. Зазначено, що на відміну від ідіографічного, який описує одиничне, унікальне, номотетичний спрямований на виявлення закономірностей і тяжіє до опису загального. Ці підходи є взаємопов’язаними, в культурології їх слід використовувати одночасно, як метод розуміння та пояснення. Встановлено, що ідіографічний підхід пов’язаний з герменевтикою як загальною теорією інтерпретацій. Використовування ідіографічного методу пізнання, як правило, спирається на герменевтичні процедури розуміння. Ідіографічний підхід зорієнтований на глибоке розуміння культурних явищ через аналіз конкретних контекстів. Біографічний підхід є близьким до ідіографічного. Ідіографічний – зосереджений на конкретних культурних явищах та подіях. Ідіографічний – акцентує увагу на конкретних особах та їхньому внеску в культуру. Зазначено, що ці два підходи в культурологічних дослідженнях можуть слугувати доповненням один одного. Розглянуто «якісні» і «кількісні» методи як дослідницький інструментарій культурології. Встановлено, що ідіографічний підхід орієнтований на оперування якісними методами, проте для культурології важливе звернення до двох арсеналів пізнання – «якісних» і «кількісних». Зроблено висновок, що ідіографічний підхід акцентує увагу на неповторній унікальності кожного явища і процесу; він зосереджений на розумінні індивідуальних та унікальних аспектів конкретних культурних явищ і феноменів, що дозволяє уникнути загальних узагальнень. Вважаємо, що актуалізація ідіографічного підходу є перспективною, а подальша його розробка може підсилити та доповнити методологічний інструментарій культурології.