АКТУАЛІЗАЦІЯ ІДІОГРАФІЧНОГО ПІДХОДУ В КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-1-30Ключові слова:
культура, методологія культурології, метод, ідіографічний підхід.Анотація
У даній статті вперше здійснена спроба наукової рефлексії з приводу можливості застосування ідіографічного підходу в культурологічних дослідженнях. Актуальність заявленої проблеми, пов’язана з становленням методології культурології, яка є відкритою до пошуку оптимальних і альтернативних дослідницьких інструментів. Метою дослідження є спроба актуалізувати ідіографічний підхід в методології культурології. В роботі обґрунтовується коректність використання «ідіографічний підхід», на противагу часто вживаному у наукових роботах «ідіографічному методу», що пов’язано з розрізненням їх за змістом і методологічним сенсом. Здійснено уточнення ситуації правописної неузгодженості та різнописання назви підходу, аргументовано доцільність вживання саме «ідІографічний». Проаналізовані особливості застосування ідіографічного підходу в філософії, історичних науках, соціології, театрознавстві, в теорії управління. Досліджено як ідіографічний підхід співвідноситься з біографічним, герменевтичним та номотетичним підходами. Зазначено, що на відміну від ідіографічного, який описує одиничне, унікальне, номотетичний спрямований на виявлення закономірностей і тяжіє до опису загального. Ці підходи є взаємопов’язаними, в культурології їх слід використовувати одночасно, як метод розуміння та пояснення. Встановлено, що ідіографічний підхід пов’язаний з герменевтикою як загальною теорією інтерпретацій. Використовування ідіографічного методу пізнання, як правило, спирається на герменевтичні процедури розуміння. Ідіографічний підхід зорієнтований на глибоке розуміння культурних явищ через аналіз конкретних контекстів. Біографічний підхід є близьким до ідіографічного. Ідіографічний – зосереджений на конкретних культурних явищах та подіях. Ідіографічний – акцентує увагу на конкретних особах та їхньому внеску в культуру. Зазначено, що ці два підходи в культурологічних дослідженнях можуть слугувати доповненням один одного. Розглянуто «якісні» і «кількісні» методи як дослідницький інструментарій культурології. Встановлено, що ідіографічний підхід орієнтований на оперування якісними методами, проте для культурології важливе звернення до двох арсеналів пізнання – «якісних» і «кількісних». Зроблено висновок, що ідіографічний підхід акцентує увагу на неповторній унікальності кожного явища і процесу; він зосереджений на розумінні індивідуальних та унікальних аспектів конкретних культурних явищ і феноменів, що дозволяє уникнути загальних узагальнень. Вважаємо, що актуалізація ідіографічного підходу є перспективною, а подальша його розробка може підсилити та доповнити методологічний інструментарій культурології.
Посилання
Альохін Е.В. Теорія цінностей В. Віндельбанда і Г. Ріккерта та її значення в історії соціологічної науки. 2008. Режим доступу: http://elbib.in.ua/teoriya-tsinnostey-v-vindelbanda-i-g-rikkerta-i-yiyi-znachennya-v-istoriyisotsiologichnoyi.html
Антонюк О. В. Методологічні засади культурології як науки: проблеми становлення та розвитку. Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського: наук. журн. Київ. 2008. № 1. С. 17–28.
Герчанівська П. Е. Модель культурологічного дослідження в парадигмі теорії систем. Українські культурологічні студії. 2017. № 1 (1). С. 19–22.
Дабло Л.Г., Кислюк К.В., Кравченко О.В., Петрова І.В., Сабадаш Ю.С., Янковський С. В. та ін. Сучасна культурологія: постмодернізм у логіці розвитку української гуманістики : кол. Монографія. Київ : Видавництво Ліра-К. 2021. 432 с.
Кислюк К. В. Метод соціокультурної каузальності в процесах розбудови культурології як науки. 2019. Режим доступу: file:///C:/Users/Lenovo-PC/Downloads/13233-Article%20Text-30382-1-10-20200202-1.pdf
Клековкін О. Ю. Мистецтво: Методологія дослідження: методичний посібник Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. К.: Фенікс. 2017. 144 с.
Ковалевський С., Медведєва О., Хаєт Г. Методи вивчення та структура культури організації. 2008. Режим доступу: https://osvita.ua/school/method/1762/
Ковалів Ю.І. Ідіографічний метод. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. Київ: ВЦ «Академія». 2007. Т. 1: А – Л. 609 с.
Коржова А. Особливості методології дослідження історії театру у працях Петра Руліна // Сучасні дослідження в галузі культури і мистецтв : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, 26.04.2018 р. Київ : КНУТКТ імені І. К. Карпенка-Карого. 112 с.
Лагодієнко В.В., Каламан О.Б., Пурцхванідзе О.В. Особливості методології наукового дослідження сфери управління. Бізнес-навігатор, № 5. С. 77–83. 2020. Режим доступу: http://www.business-navigator.ks.ua/journals/2020/61_2020/14.pdf.
Ламієл Дж. Т. Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості. 1981. Режим доступу: http://psiholageosob.blogspot.com/2014/11/blog-post_43.html
Макеєв С.О. Соціологія: навч. Посібник. К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. 1999. с. 59.
Семикрас В.В. Теоретико-методологічні засади філософсько-правового вчення Богдана Кістяківського. Гуманітарні студії. 2014. Вип. 24. С. 78–85. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gums_2014_24_11.
Шейко В. М., Богуцький Ю. П., Кушнаренко Н. М. Наукова творчість у галузі культурології і мистецтвознавства: навч. посіб. Харків: ХДАК. 2016. 329 с.
Racine J.-B., Raffestin C. Glossaire / La Nouvelle Géographie de la Suisse et des Suisses / Sous la dir. de – En 2 vol. Vol.2. Lausanne. 1990. P. 602.