ФОРМУВАННЯ МОДЕРНІСТИЧНОГО ОБЛИЧЧЯ ЖІНОЧОГО ЖИВОПИСУ В РЕСПУБЛІКАНСЬКОМУ КИТАЮ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.: ТЕМАТИЧНИЙ ТА ЖАНРОВИЙ РЕПЕРТУАР
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-2-9Ключові слова:
китайське образотворче мистецтво, жіноче мистецтво, олійний живопис, модернізм, художні мови модернізму.Анотація
Мета роботи: проблематика тематичного та жанрового репертуару в живописі жінок-художниць у контексті формування модерністичного обличчя китайського образотворчого мистецтва першої половини ХХ ст. Методологія. У дослідження застосовані методи історико-хронологічного та компаративного аналізу. Для інтерпретації творів мистецтва використано метод образно-стилістичного аналізу. Наукова новизна. Дослідження дозволило виявити та показати особливу роль своєрідної жанрової форми «прихованого» автопортретування (Панг Юліан, Сун Дуочі). Уточнено та розширено значення жанру натюрморту, який використовувався жінками-художницями не тільки як певний засіб демонстрації майстерності роботи в олійній техніці, але як простір експериментування із західними стилістичними художніми мовами: передусім, фовізму, постімпресіонізму та експресіонізму. Висновки. На основі вивчення живописних творів китайських мисткинь показано формування модерністичного обличчя жіночого живопису в Республіканському Китаю першої половини ХХ ст. Виявлено, що процеси становлення модернізму відбувалися на ґрунті своєрідності тематичного та жанрового репертуару. Особлива роль образної репрезентації мисткинь спонукала до більш активної роботи в жанрі автопортрету. Важливою темою у творчості китайських художниць стала жіноча тілесність, репрезентована як в манері написання оголеної натури (наприклад, у жанрі ню в роботах Фан Цзюньбі), так і в формі представлення жіночої образності в жанровій картині та портреті. Практичне значення. Введені до наукового обігу дослідження китайських вчених можуть бути використані для подальшого дослідження проблематики жіночого живопису і мистецтва наступних часів, науково-практичної підтримки широких гендерних досліджень.
Посилання
Котляр, Є.; Чжижун, Г. Джузеппе Кастільоне та формування нового канону жіночого портрету у китайському живописі XVIII століття. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Мистецтвознавство». 2018. № 2. С. 284-294
Чжижун Г. Жіночий портрет у китайському живописі XX-початку XXI ст.: образно-стильова еволюція. Дис. …канд. мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05: образотворче мистецтво. Харківська державна академія дизайну і мистецтв. Львівська національна академія мистецтв. Харків; Львів, 2019. 432 с.
Qin R., Lin Z. Paris, Tokyo, Shanghai: Interaction and Communication of Chinese Modern Art. 2016 International Conference on Advances in Management, Arts and Humanities Science (AMAHS 2016). Atlantis Press, 2016. P. 369-374.
Sung, D. The Golden Key: Modern Women Artists and Gender Negotiations in Republican China, written by Amanda Wangwright. NAN NÜ. 2022. Vol. 24(1). P. 177-181.
Teo, P. Modernism and Orientalism: The Ambiguous Nudes of Chinese Artist Pan Yuliang. New Zealand Journal of Asian Studies. 2010. Vol. 12(2). P. 65-80.
Wangwright, A. Qiu Ti's Still Life and the Clash of Commodity, Domesticity, and Patriotism in 1930s Shanghai. Archives of Asian Art. 2022. Vol. 72 (1). P. 129-150.
Weidner, M. Women in the History of Chinese Painting. Views from Jade Terrace: Chinese Women Artists 1300-1912. 1988. P. 13-31.
Wright, A. S. Qiu Ti’s Contributions to Juelanshe and the Intersection of Modernist Ideology, Public Receptivity, and Personal Identity for a Woman Oil Painter in Early Twentieth-Century China. 2011. (Doctoral dissertation, University of Kansas).
Zhiyu, L. Knowing oneself and one’s home country: Reflections on Fang Junbi's experiences from the perspectives of emotions and feminist history. Chinese Studies in History. 2021. Vol. 54(4). P. 316-332.
舒晴. 民国那些女画家 民国六大新女性画家的艺术市场分析. 中国拍卖, 2013. 數字7. 頁44-49.
宁杭玲. 佩环簇簇尽仙才–民国时期的女性艺术. 新视觉艺术. 2013. 數字2. 頁20-22.
唐颖琼. 浅析民国时期女性画家的艺术特点与创作目的. 参花: 下. 2013. 數字 6. 頁61-68.
张红江, & 罗丹.浅析民国时期女性油画家艺术特征. 艺术评论. 2016. 數字 12. 頁159-161.
王若江. 她为徐悲鸿戴孝三年. 文史天地, 1995. 數字1. 頁23-27.
彭敏哲. 彭敏哲近代中国女性自画像的形象建构与自我书写. 社会科学, 2018. 數字8. 頁179-191.
丁言昭. 中国闺秀油画家关紫兰. 世纪. 2008. 數字1. 頁77-80.
丁言昭, & 马婕. 关紫兰: 远处的一盏明灯. 上海采风. 2010. 數字9. 頁40-47.
王斐. 中国早期油画女画家关紫兰的油画艺术. 时代文学. 2009. 數字15. 頁147-148.
杨培培, & 张康夫.论关紫兰艺术思想的形成及现实意义. 艺术研究: 哈尔滨师范大学艺术学院学报.
數字3. 頁16-18.
周龙. 民国女画家关紫兰的油画艺术. 明日风尚. 2016. 數字16. 頁49-50.
罗永生.重新 “发现” 关紫兰. 中国收藏. 2009. 數字9. 頁100-105.
方君璧. 吹笛女. 市场周刊 (艺术财经). 2012. 數字4.
王欣. 方君璧中西融合的艺术观研究. 现代装饰: 理论. 2013. 數字7. 頁210-214.
徐婷. 丘堤与决澜社. 现代装饰: 理论. 2011. 數字3. 頁92-95.
杨国丽. 丘堤绘画艺术研究综述. 报刊荟萃: 下. 2018. 數字2. 頁280-285.
王璐璐. 近乡情–孙多慈书画作品中的安徽情缘. 书画世界. 2014. 數字4. 頁35-42.
杨德忠. 孙多慈的爱情与艺术. 中国书画. 2005. 數字1. 頁150-151.
张健初. 孙多慈与徐悲鸿爱情画传. 长三角. 2011. 數字6. 頁84-85
江泓. 孙多慈: 徐悲鸿的红颜知己. 传奇故事: 百家讲坛中旬. 2009. 數字10. 頁60-63.