ОБРАЗ ЖІНКИ У ТВОРЧОСТІ КИТАЙСЬКИХ ХУДОЖНИЦЬ-МОДЕРНІСТОК ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.: МІЖ «ЛЯЛЬКОЮ» ТА «НОВОЮ ЛЕДІ»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/facs-2024-3-25

Ключові слова:

китайське образотворче мистецтво, жіноче мистецтво, олійний живопис, модернізм, художні мови модернізму, лялька як жіночий образ, «нова леді»

Анотація

Мета роботи: становлення та трансформація символічних образів у жіночому живописі республіканського Китаю (на прикладі образів «ляльки» та «нової леді»). Методологія. У статті використані методи порівняльного та образно-стилістичного аналізу. Для інтерпретації художніх творів використано метод композиційно-пластичного аналізу. Наукова новизна. Проведене дослідження дозволило продемонструвати важливе значення образного символізму для репрезентації художніх особливостей олійного живопису жінок у першій половині ХХ ст. в контексті загальної еволюції китайського образотворчого мистецтва республіканського періоду. Виявлено та проаналізована дві найбільш типові образно-символічні теми: дитячої іграшки (ляльки) та «нової леді», як маніфестальні у розвитку жіночого живопису. Висновки. На прикладі становлення та розвитку жіночого мистецтва є досить очевидною амбівалентна атмосфера Республіканського Китаю, яка є джерелом протиріч в символічній образності. Як нова професійна спільнота, мисткині були змушені виборювати власний простір творчості, інтегруючи нові художні образи та активно залучаючи традиційний арсенал «жіночих» символів і знаків. Образ дитячої іграшки, особливо у її жіночому варіанті, візуально підкреслював елементи родинних традицій, які в тодішній практиці образотворення було не прийнято виражати у словесній формі або візуально декларувати відкрито (наприклад, стосовно вкрай «тонкого» статусу підліткової дівочості). Таким чином, візуальна самопрезентація жіночого образу потребувала додаткового символічного контексту, який дозволяв промовляти не тільки від імені соціальних здобутків (приміром, особиста свобода або рівність можливостей), але й маніфестувати існуюче в китайському суспільстві упереджене ставлення до автаркії жінок. У цьому сенсі живопис є однієї з найбільш яскравих арен репрезентації таких протиріч та їхнього осмислення у візуальній символічній формі. Практичне значення. Введені до наукового обігу дослідження китайських вчених можуть бути використані для подальшого дослідження проблеми.

Посилання

Чжижун Г. Жіночий портрет у китайському живописі XX-початку XXI ст.: образно-стильова еволюція. Дис. …канд. мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05: образотворче мистецтво. Харківська державна академія дизайну і мистецтв. Львівська національна академія мистецтв. Харків; Львів, 2019. 432 с.

孙燕. 女性形象的文化阐释. 中州学刊. 2004. 數字5. 頁78–82.

曹佳骊. 浅析民俗年画中的娃娃形象. 怀化学院学报. 2009. 數字28(12). 頁91–97.

马东. 汉画像中的伏曦, 女娲. 美术观察. 2008. 數字7. 頁112–116.

韩静.苏汉臣《 秋庭婴戏图》对杨柳青娃娃画用线方面的影响. 洛阳师范学院学报. 2010. 數字29(1). 頁126–129.

惠清楼 惠清楼. 民国族谱中的女性形象探析. 南开大学 图书馆古籍部. 2009. 天津 300071. 頁1–15.

謝世英. 混搭現代性與傳統價值: 日治時期臺灣美術中的女性形象 1927–1945. 藝術學研究. 2013. 數字13. 頁79–125.

黄松. “坐西怀东”的潘玉良,南博展其人物风景. 澎湃新闻. 艺术评论. 2022 / URL: https://www.thepaper.cn/newsDetail_forward_19060606?commTag=true (дата звернення: 18.06.2024)

胡晓珮. 来自心灵的力量—儿童画中的情感体验. 父母必读. 2005. 數字5.頁37–39.

周龙. 民国女画家关紫兰的油画艺术. 明日风尚. 2016. 數字16. 頁49–50.

罗永生.重新 “发现” 关紫兰. 中国收藏. 2009. 數字9. 頁100–105.

徐婷. 丘堤与决澜社. 现代装饰: 理论. 2011. 數字3. 頁92–95.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-03

Як цитувати

КОТЛЯР, Є., & ВАН, Ш. (2024). ОБРАЗ ЖІНКИ У ТВОРЧОСТІ КИТАЙСЬКИХ ХУДОЖНИЦЬ-МОДЕРНІСТОК ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.: МІЖ «ЛЯЛЬКОЮ» ТА «НОВОЮ ЛЕДІ». Fine Art and Culture Studies, (3), 185–191. https://doi.org/10.32782/facs-2024-3-25

Номер

Розділ

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО, ДЕКОРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО, РЕСТАВРАЦІЯ