ВПЛИВ ЦЕРКОВНОГО БАГАТОГОЛОСОГО ХОРОВОГО СПІВУ НА УКРАЇНСЬКІ КУЛЬТУРНІ ТА НАЦІЄТВОРЧІ ПРОЦЕСИ

Анотація

Мета статті – обґрунтувати роль церковного багатоголосого хорового співу в українських культурних та націєтворчих процесах. Методологія дослідження полягає у використанні історико-культурологічного, порівняльного та індуктивного методів. Наукова новизна. При розгляді історичних, політичних, релігійних та культурних контекстів розвитку української музичної культури кінця XVI–XVII століть, виявлено, що церковне хорове виконавство відіграло велику консолідуючу роль в українському суспільстві. Висновки. Утвердження засад професійного багатоголосого хорового співу на межі XVI–XVII століть стало важливим етапом у розвитку української музичної культури. Поштовхом для його появи та розповсюдження стала низка політичних, релігійних, культурних чинників. Оскільки політика Польщі, до складу якої входила більшість українських земель, була спрямована на окатоличення українців та нівелювання в них національного елементу, православна віра в цих умовах слугувала для українського народу чи не єдиним засобом вираження власної самобутності, національної ідентичності. Цьому в значній мірі сприяла музична складова православного обряду, а саме багатоголосий хоровий спів (партесний), який мав високу мистецьку вартість, про що свідчать характеристики сучасників, зокрема іноземців. Саме він (хоровий спів) відігравав велику роль у релігійних конфліктах, адже українці використовували його як своєрідну «зброю» в боротьбі проти своїх конфесійних противників, застосовуючи їхні ж методи – перетягування населення на свій бік, завдяки художній якості хорового виконавства. Об’єднавча функція хорового мистецтва яскраво прослідковується у практиці «загального співу» в українських церквах, що полягав у спільному виконанні богослужбових церковних пісень мирянами та хором. Консолідуючий потенціал хорового співу посилювали – естетичний аспект співацького виконавства, музично-емоційна виразовість партесних композицій.