МІТ ЯК АРХЕТИПІЗОВАНИЙ ТЕКСТ КУЛЬТУРИ ТА ЙОГО ПРОЄКЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ХОРОВІЙ МУЗИЦІ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

Анотація

У статті аналізується сутність одного з особливих феноменів, витворених колективною свідомістю, історичною ідіомою – міту (mithos) – як найдавнішої форми архетипізації культури, архетипізованого тексту, котрий трансформує архетипічні смисли у вигляді різноманітних сакральних образів і подій. Хорова музика, до якої звертаємося у даному контексті, є унікальним явищем української культури з огляду на особливо тісний звʼязок із національно-ментальною сферою. Сьогодні, в умовах російсько-української війни, максимально широкі верстви суспільства повинні бачити маркери архетипів національного мислення та відрізняти їх від маніпулятивно привнесених ворожих наративів. Оскільки хорова творчість є особливо розвиненою в українській національній традиції, то окреслення проєкцій на вказану мистецьку сферу є важливим для розуміння процесів розвитку національного міфу у ХХ – на початку ХХІ століть. Мета статті – осмислення сутності міту як архетипізованого тексту культури та окреслення проєкцій вказаних знань на сферу української хорової музики ХХ – початку ХХІ століть. Методологія дослідження взаємоповʼязана із вирішенням таких завдань: обґрунтувати поняття тексту як «соціального простору»; розглянути поняття архетипу у контексті феномену колективного мислення; пояснити сутність міту та мітичного мислення, а також здійснити проєкції цих знань на сферу культури; здійснити проєкцію трактування міту як архетипізованого тексту на сферу української хорової музики ХХ – початку ХХІ століть. Наукова новизна. У статті обґрунтовано розуміння феномену міту як архетипізованого тексту культури та показано його проєкції в українській хоровій музиці ХХ – початку ХХІ століть. Висновок. Міт – одна з найбільш давніх і важливих форм суспільного самовираження, в якому закодовано ті чи інші сюжети, і який набув сенсу архетипізованого тексту культури. Відповідно, мистецтво є простором для трансформаційних процесів, повʼязаних із життям як окремого міту, так і мітологічної системи у цілому, в якій одиницями мислення виступають архетипи колективного безсвідомого, відтворені специфічною мовою того чи іншого мистецтва. Українська хорова музика ХХ – початку ХХІ століть є прикладом звернення до мітологічного мислення на конкретно-мовному та узагальнено-концептуальному рівнях. Натомість у тому, які саме трансформації відбуваються у житті міту, відображеного у літературному, музичному, образотворчому, архітектурному чи іншого роду творах, вбачаємо перспективи подальших досліджень даної теми.