КЕРАМІЧНА СКУЛЬПТУРА: ВІД УЖИТКОВОСТІ ДО ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗНОСТІ

Анотація

Мета статті – відслідкувати основні етапи трансформації форм та характеристик керамічної скульптури від гончарства до сучасного мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному поєднанні наукових підходів з мистецтвознавства, культурології, історії. Також застосовано загальнонаукові методи синтезу, аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Наукова новизна полягає у виокремленні основних чинників і етапів трансформації керамічної скульптури від гончарства до різновиду сучасного мистецтва. Висновки. Глина, як матеріал, і кераміка, як техніка її загартування шляхом випалу, – це форма виробництва, така ж давня, як і історія людства. Однак кераміку почали сприймати як мистецтво лише в ХХ столітті. До того керамічне мистецтво, хоча й існувало поряд з іншими мистецтвами, зокрема такими як скульптура та живопис, на відміну від них, зосереджувалося на раціонально-потребових функціональних особливостях. Тому кераміку згадували лише як гончарство, ремесло та промислове виробництво. І лише коли креативні ідеї та концепції епохи модернізму та постмодернізму ХХ століття взяли верх над матеріалами та ручним виробництвом, які раніше зосереджувалися на таких особливостях, як майстерність і функціональність виробів, мистецтво керамічної скульптури вийшло на новий рівень позиціонування та стало невід’ємною частиною культурної спадщини, що розвивалася впродовж історії, і надалі представлятиме творчість і свободу вираження митців. При цьому завдяки зручностям, створеним технологіями, мистецький досвід і творців, і глядачів постійно покращуватиметься. Зв’язок між керамічним мистецтвом і технологіями продовжує зростати, особливо завдяки нещодавнім досягненням у технології 3D-друку, яка надає художникам більшу творчу свободу та дозволяє створювати складніші форми та деталі в керамічних скульптурах.