МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ОБ’ЄКТ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: ГАЛУЗІ, ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-4-20Ключові слова:
антропологічний підхід, музична культура, етнологія, етномузикологія, семантичний метод, герменевтичний метод, світомодель, модель людини, українські митці.Анотація
Стаття присвячена актуальним питанням дослідження музичної культури в антропологічному контексті, що у кінцевому результаті передбачає усвідомлення змісту українського музичного мистецтва загалом та окремих творів зокрема як відображення світоглядних концепцій нації, її уявлення про світомодель та модель людини. Мета статті – здійснити комплексний аналіз підходів до вивчення музичної культури як об’єкту антропологічного дослідження. Методологія. Застосування у дослідженні антропологічного і соціокультурного підходу зумовило використання герменевтичного методу, який окреслює усвідомлення змісту музичних текстів сучасних українських композиторів, що є необхідним для розуміння представленої світомоделі та моделі людини; використання компаративного методу дає змогу встановити риси спільності та відмінності у композиторській й виконавській творчості українських митців, здійснити їх систематизацію і класифікацію у ході порівняльного аналізу окремих творів схожої тематики, виконавських інтерпретацій тощо; семантичний метод дозволяє усвідомити інтонаційний образ світу, зафіксований у музичних текстах; соціокультурний підхід у поєднанні з методом цілісного аналізу дає можливість зрозуміти зміст музичного твору у певному соціокультурному контексті. Наукова новизна. Важливою перевагою антропологічного підходу до вивчення музичної культури є вихід на синергетичний рівень пізнання, що дозволяє усвідомити музичні феномени як складові загальної культурної системи, що постійно еволюціонує. Саме антропологічний підхід до вивчення музичної культури дозволяє усвідомити особливості композиторської та виконавської творчості українських митців у контексті відображення у ній світомоделі та моделі людини, притаманних українській ментальності. Висновки. Погляд на музичну культуру з позицій антропології демонструє її філософське розуміння, коли зміна стильових епох, жанрової системи, виконавських традиції, способів художньої комунікації усвідомлюється наслідком особливостей буття усього суспільства, національних культур та окремих їх представників.
Посилання
Верещагіна-Білявська, О. Є. Образ людини і світу в сучасній музиці: антропологічні виміри творчості українських композиторів у соціокультурному континуумі. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. Вип. 47. Збірник наукових праць / За заг. ред. О. А. Мельничука. Вінниця: ВДПУ. 2024. С. 90–99
Гончаренко, С.У. Український педагогічний енциклопедичний словник. Видання друге доповнене й виправлене. Рівне : Волинські обереги, 2011. 519 с.
Кияновська, Л. Музична антропологія і її перспективи в сучасній гуманітарній науці. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 1’2019. С. 231–235.
Козаренко, О. Сакральна творчість українських композиторів ХХ століття в контексті національних музично-
семіотичних процесів. Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. Вип.30. К. 2001. С. 138–149.
Ніколаї, Г.Ю., Бянь Наньнань. Антропологічні засади підготовки викладачів мистецького профілю. Актуальні проблеми мистецької педагогіки. Випуск 2 (3). 2023. С. 82–89.
Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація. Нью-Йорк 1992. 155 с.
Терещенко, А. Духовні засади сучасної української музики (на матеріалі хорової творчості). Україна на порозі ІІІ тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура. Т.14. К. 1999. С. 452–456.
Чекан, Ю.І. Інтонаційний образ світу: монографія. К. 2009. 227 с.
Blacking J. How musical is Man? London: Faber and Faber, 1976. 116 р.
Merriam Alan P. The Anthropology of Music. Evanston: Illinois Northwestern: University Press, 1964. 358 s.