ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВИКОНАВСЬКОЇ ТЕХНІКИ У ВАЛТОРНОВОМУ МИСТЕЦТВІ

Анотація

У статті актуалізовано проблему розвитку виконавської техніки у валторновому мистецтві з урахуванням її сутнісних функціональних і організаційно-структурних властивостей. Метою статті є розгляд еволюції виконавської техніки у валторновому мистецтві та висвітлення валторни як мідного духового інструменту в його культурно-історичній ретроспективі, що уможливить характеристку виражальних аспектів та звукообразних виконавських особливостей досліджуваного інструменту. У роботі застосовано такі методи: аналітичний – для аналізу підходів, що сформувалися у мистецтвознавчій літературі напряму дослідження феномену валторнового виконавства; історичний – для розуміння історичних віх становлення та розвитку виконавської техніки у валторновому мистецтві. Наукова новизна. Вперше на основі застосування особливостей становлення групи мідних духових інструментів узагальнено специфіку валторнового виконавства крізь призму розвитку виконавської техніки (зокрема, визначено основні риси валторнової техніки). У процесі дослідження отри мано такі результати і сформульовано такі висновки. Розглянуто поняття «виконавська техніка» в контексті сучасного музично-інструментального виконавства, що сягяє ще часів зародження і ранніх етапів становлення мистецтва інструменталізму. Подано ретроспективний аналіз виконавської техніки, що уможливлює її розуміння як рухово-моторної організації ігрової дії з поступовим визнанням в ній художньої образності як основної характеристики формування навичок гри на валторні. Наголошено на процесі становлення конструктивно-органологічних параметрів досліджуваного інструменту. Підкреслено історико-органологічні, культурологічні та мистецькі аспекти процесу розвитку виконавської техніки у валторновому мистецтві.