ТРАНСФОРМАЦІЙНА ПРИРОДА ІКОНОЛОГІЇ ПІДПІЛЬНОЇ ЦЕРКВИ (ЗАХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ 1946–1990 РОКІВ): СТИЛЬОВА ПЛОЩИНА
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-6-32Ключові слова:
мистецький канон, сакральні атрибути, церква, іконографія, культурологія, мистецтвознавство, трансформація, стильАнотація
У статті викладена сутнісна природа іконографічних та стильових особливостей мистецької діяльності Української греко-католицької церкви в умовах її підпільного існування за часів домінації тоталітарного режиму у другій половині ХХ століття. Розглянуті світоглядні причини і художньо-образні наслідки формування особливого трансформованого канону сакрального зображення, визначена його роль у смисловому та символьному ряді церковної іконографічної атрибутики. Запропоновані нові теоретичні підходи щодо визначення місця культурологічних вимірів метаморфоз зображального та символьного канону в сучасній мистецтвознавчій системі координат. Мета дослідження – максимально чітко, детально та об’єктивно окреслити природу іконографічної трансформації сакрального мистецтва Української греко-католицької церкви в підпіллі. Віднайти підстави для застосування запропонованих теоретичних підходів щодо широкого кола метаморфоз художнього зображального канону. Методологія. Для визначення стильових ознак трансформованої іконографії застосовано комбінований синергетично-семіотичний метод. Для окреслення природи та характеру змін зображального канону іконографії використано методи візуальної антропології у поєднанні з порівняльно-історичним та герменевтичним методами. Для узагальнення теоретичних положень застосовано індуктивно-дедуктивний метод у контексті художньо-образної парадигми сакрального церковного живопису. Наукова новизна. Вперше іконографічні зміни аналізуються у співставленні з теоретичними моделями, які розкривають історично-світоглядні фактори; переосмислюється роль та значення мистецьких метаморфоз; висвітлюються деякі аспекти національної ідентичності та їх інтерпретаційний потенціал. Висновки. сутнісна природа трансформованої іконографії, в умовах нелегітимного інституційного існування (на прикладі тимчасової заборони тоталітарним режимом Української греко-католицької церкви у 1946–1990 роках), є догматично-естетичною із соціально-національними атрибутами й наднаціональним характером.
Посилання
Ікона «Елеуса» : гуаш, картон, 1982 р. Інв. № ЖІ-405/ММАШ-1422. Львівський Архиєпархіальний Музей митрополита Андрея Шептицького УГКЦ, Фонд живопису.
Ікона «Пантократор» : темпера, левкас, дерево, 1977 р. Інв. № ЖІ-263/ММАШ-316. Львівський Архиєпархіальний Музей митрополита Андрея Шептицького УГКЦ, Фонд живопису.
Козінчук В. Жанровий канон в іконографічному мистецтві (на основі праць Г. К. Вагнера). Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич : Видавничий дім «Гельветика», 2020. Вип. 32, Т. 1. С. 52–56. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863.1/32.214472
Козінчук В. Методологічні проблеми канону в іконографії. Baltic Journal of Legal and Social. Riga, Latvia : “Baltija Publishing”, 2021. Num. 2, P. 73–80. DOI: https://doi.org/10.30525/2592-8813-2021-2-8
Козінчук В. Трансформація іконописної традиції в українському культурному просторі: дис. … докт. мистецтвозн.: 12.00.01 / Інс-т пробл. сучасн. мист. Нац. акад. мист. України. Київ, 2024. 495 с.
Культурологія: енциклопедичний словник. [М. Альчук, Ф. Бацевич, І. Бойко]; за ред. д-ра філос. нyаук, проф. В. Мельника. Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. 508 с.
Лєпахін В. Ікона та іконічність. Львів : Свічадо, 2001. 288 с.
Ліквідація УГКЦ (1939–1946). Документи радянських органів державної безпеки. Київ : ПП Сергійчук М., 2006. Т. 1. 920 с.
Рагнер К., Форгрімлєр Г. Короткий теологічний словник. Івано-Франківськ : Івано-Франківський теологічно-катехитичний інститут, 1996. 663 с.
Росковшенко І. Канон в мистецтві як ремінісценція гуманістичних традицій художньої творчості. Новий Акрополь, Київ. URL : https://newacropolis.org.ua/theses/kanon-v-mystetstvi-iak-reministsentsiia-humanistychnykhtradytsii-khudozhnoi-tvorchosti-1500792588 (дата звернення: 06.11.24)
Степовик Д. Іконологія й іконографія. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. 320 с.
Степовик Д. Нова українська ікона XX і початку XXI століть: Традиційна іконографія та нова стилістика. Львів : Місіонер, 2013. 288 с.
Стоколос Н., Шеретюк Р. Драма Церкви (До історії скасування Греко-Уніатської Церкви в Російській імперії та викорінення її духовно-культурних надбань) : Монографія. Рівне : ПП ДМ, 2011. 320 с.
Українська Греко-католицька Церква і релігійне мистецтво. Історичний досвід та проблеми сучасності / Упоряд. А. Цибко. Матеріали ІІ Міжнар. наук. конф. до 220-ліття Львівської Духовної Семінарії: наук. зб. Львів-Рудно, 2003. Вип. 2. 150 с.
Українське мистецтво XV–ХХ століть: мистецьке видання / упоряд. : Т. Лозинський. Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ. Київ : Оранта, 2008. 128 с.
Українські мистці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва ХХ ст. / Автор-упорядник Г. Стельмащук. Львів : Апріорі, Львівська національна академія мистецтв, 2013. 520 с.
Черепанин В. Еволюція і трансформація іконографічного канону в українському аванґарді. Гуманітарні науки. Науково-практичний журнал. 2002. № 1. Київ: «Педагогічна преса». С. 127–138.
Черепанин В. Трансформація візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики; автореф. дис. … канд. філософських наук за спеціальністю 09.00.08 «Естетика». Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2007. 13 с.
Чорна М. Ікона чи система символів і один із методів формування моральної особистості. Наука. Релігія. Суспільство. 2008. № 4. C. 159–162.
Шейко В., Тишевська Д. Історія української культури: навчальний посібник. Київ : Кондор, 2006. 264 с.
Шпідлік Т., Рупнік М. Про що розповідає ікона. Львів: Свічадо, 1999. 126 с.
Spier J., Potts T., Cole S. (Eds). Beyond the Nile. Egypt and the Classical World. Los Angeles : Getty Museums, 2018. 360 p.
