СОЛОСПІВ «АЙСТРИ» МИКОЛИ ЛИСЕНКА (НА ВІРШІ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ) В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МАРІЇ СТЕФ’ЮК
Ключові слова:
солоспів, поезія, камерне вокальне виконавство, стильові особливості, композиторський стиль, гармонія, форма.Анотація
У статті розглянуто основні напрями вокальної інтерпретації солоспіву пізнього періоду творчості Миколи Лисенка знаною співачкою України Марією Стеф’юк. Мета статті – репрезентувати солоспів «Айстри» М. Лисенка на вірші О. Олеся як унікальний мистецький феномен камерно-вокальної музики України крізь призму особливостей його вокальної інтерпретації. Методологія дослідження. Висвітлення особливостей інтерпретації потребує залучення методів аналізу, синтезу, теоретико-музикознавчого методу тощо. Наукова новизна дослідження полягає в осмисленні рис унікального мистецького феномену перлини української камерно-вокальної музики. Вперше наведені напрями співацького втілення образної насиченості вірша поета-модерніста, вперше проаналізовано вокальну творчість Марії Стеф’юк та зроблено структурно-тематичний розбір солоспіву «Айстри». В статті наведено відомості про творчість видатної співачки України. Розкрито унікальність сценічного обдарування, жанрова універсальність її творчої натури. Подано відомості про музичну структуру, особливості композиторського бачення прихованих сенсів поетичного тексту Олександра Олеся. Підкреслено роль тонально-гармонійних барв, що чуйно відбиваються у вокально-виконавському процесі Марії Стеф’юк. Висновки. Інтерпретацію солоспіву «Айстри» Марією Стеф’юк відрізняє ґрунтовність підготовчої роботи, яка спирається на базові елементи інтерпретаційного процесу: формування первісного уявлення про стилістику твору; встановлення зовнішнього, внутрішнього та цілісного смислу музично-поетичної тканини романсу, створення моделі провідного образу та динаміки його розкриття. Камерно-вокальна творчість Миколи Лисенка в інтерпретації М. Стеф’юк є цінним надбанням української музичної культури. Порівняння різних за часом звукофіксації відмінних виконавських інтерпретації свідчить про ґрунтовну проробку та пошук напрямів вокальної інтерпретації, що спирається на зміст прихованих сенсів поезії О. Олеся, розуміння стилістики пізньої творчості М. Лисенка, вписаних у загальнокультурний контекст української музики та поезії.
Посилання
Бучок, Л., Каралюс, М., Ярко, М. Жанрово-стильова спеціалізація солоспіву у творчості М. В. Лисенка. Fine Art and Culture Studies.2022. Вип. 1. С. 10–18, doi: https://doi.org/10.32782/facs-2022-1-2.
Голомб Л. Слідами дискусій навколо творчості Олександра Олеся : До історії раннього українського модернізму. Із спостережень над українською поезією ХIX–XX століть. Ужгород : Ґражда, 2005. С. 49–62.
Козаренко О. Філософія творчості Миколи Лисенка та національна музична ідея. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Том ССХLVII. Праці Музикознавчої комісії. Львів, 2004. С. 285–294.
Котляревська О. І. Варіативний потенціал музичного твору: культурологічний аспект інтерпретування: автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства; 17.00.03. Київ : Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, 1996. 19 с.
Кушнірук Ольга. Марія Стеф’юк (Стеф’юк). Українська музична енциклопедія. Том 6 / [редкол.: Г. Скрипник (голова) та інш.]; НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – Київ: Вид-во ІМФЕ, 2023. – Том 6. С. 592–594 [Том. 6: Рааб–Сятецький. 676 с.]
Микола Лисенко та національні школи європейського романтизму : монографія / Гол. ред. І. Пилатюк. Львів : ГАЛИЧ-ПРЕС, 2024. 432 с.
Письменна Оксана. Національний романтик Микола Лисенко: гармонічний аспект музичної мови. Микола Лисенко та національні школи європейського романтизму. Львів : ГАЛИЧ-ПРЕС, 2024. С. 344–360.
Турчин-Дувірак Даґмара. Лисенко і модернізм: cолоспіви 1890-х – 1900-х років. Микола Лисенко та національні школи європейського романтизму. Львів : ГАЛИЧ-ПРЕС, 2024. С. 120–140.
Шип С. Теорія художніх стилів : Монографія. Суми : ФОП Цьома С.П., 2023. 138 с.
Ярко М. І. Архітектоніка вокальної мелодики. Епістемологія світу музики. В 2-х томах. Том 1. Методологічні рефлексії та алгоритми постмодерної музикознавчої свідомості: архітектоніка світу музики. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2010. С. 287–352.
