ЗВУЧАННЯ ДОБИ: ВИТОНЧЕНА ПОБУДОВА ФОРТЕПІАННОГО ТРІО E-DUR В. А. МОЦАРТА
Ключові слова:
виконавська майстерність, музична побудова, камерна музика, Моцарт, музична досконалість, структурний аналіз, тріоАнотація
Мета роботи полягає у представленні комплексного аналізу фортепіанного тріо E-Dur (KV 542). Це важливо для більш якісного розуміння камерного стиля В. А. Моцарта. Дослідження вміщує аналіз структурних елементів опусу. Це сприятиме підвищенню рівня виконавської майстерності та розширенню музичної освіченості на всіх етапах професійного розвитку. Акцентується увага на засобах побудови творів у жанрі фортепіанного тріо. Зазначено, що еволюція стилю композитора простежується у його ансамблевих творах. Це стосується і фортепіанних тріо, які досить інформативні, варіативні, мелодійні, виразні, надзвичайно технічні та витончені. Твори мають витончену контрастність темпів та динаміки, виразну та гармонійну взаємодію між усіма учасниками тріо. Методологія роботи Для досягнення мети дослідження використано комплекс наукових методів. Серед них: історичний та стилістичний аналіз (вивчення історичного контексту та впливу епохи); музикознавчий аналіз (мелодичний, ритмічний, динамічний, тембровий); виконавський аналіз (розробка рекомендацій щодо технічних, художніх та стилістичних аспектів); порівняльний аналіз (зіставлення з іншими творами, аналіз літературних джерел та методів експертної оцінки. Наукова новизна полягає у аналізі фортепіанного тріо В. А. Моцарта. Враховані примітки композитора у партитурах, які набули розповсюдження за життя композитора. Дослідження враховує стилістику епохи часів композитора. Висновки. Дослідження фортепіанних тріо Моцарта є важливим кроком у розвитку українського музичного мистецтва. Це дозволить вдосконалити репетиційний та навчальний процес. Стаття сприяє глибшому розумінню творчості великого композитора, розширює знання про його музичний стиль, відкриває нові можливості для інтерпретації та виконання його камерних творів. Подальші дослідження у цьому напрямку дозволять більш детально дослідити музичну спадщину Моцарта з метою її успішного впровадження у виконавську практику.
Посилання
Горюхіна, Н.А. Еволюція сонатної форми. Київ : Музична Україна, 1973. 310 с.
Abert, G. W. A. Mozart. Leipzig : Breitkopf & Härtel, 1923. 1552 s.
Dommer, A. Musikalisches Lexicon : auf Grundlage des Lexicons von H.Ch. Koch / A. von Dommer, H.Ch. Koch. – Heidelberg : Academische Verlagsbuchhandlung von J. C. B. Mohr, 1865. 1010 s.
Giegling, F. Vorvort. Zum vorliegenden Band / F. Giegling // W. A. Mozart, Neue Ausgabe sämtlicher Werke, Internationalen Stiftung Mozarteum Salzburg, Serie I, Bühnenwerke, Werkgruppe 4 : Oratorien, geistliche Siengspiele und Kantaten. Kassel, Basel, London, New York : Bärenreiter, 1958. 112 s.
Glover, J. Mozart’s Women / J. Glover. London : Pan Books, 2006. 436 p.
Henzel, С. Von der Konzertarie zur konzertanten Opernaufführung zur Funktion der Opernmusik im Konzertleben im späten 18. Jahrhundert / C. Henzel // Mozart-Jahrbuch 2000. – Kassel, Basel, London, New York, Prag : Bärenreiter, 2002. S. 167–178.
Jan, O. W. F. Mozart. Bde I-IV. Bd. I. Lpz., 1856. 1380 S.
Klasen, L. Wolfgang Amadeus Mozart, sein Leben und seine Werke / L. Klasen. Wien : L. Klasen-Verlag, 1897. 112 S.
Mancini, G. Practical reflections on the figurative art of singing / G. Mancini. Boston : Richard G. Badger, 1912. 194 p.
