ПАРАДОКС «РИТМУ» ДАЛЬКРОЗА: ФІЛОСОФІЯ БЕЗ МУЗИЧНОЇ РИТМІКИ

Анотація

Статтю присвячено критичному переосмисленню евритмічної системи Еміля Жака-Далькроза, яка необґрунтовано трактується як основа музичної ритміки. Метою дослідження є виявлення невідповідності універсалізму методу та його використання як педагогічної програми вивчення ритміки. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході: філософському й культурологічному аналізі, роботі з першоджерелами, виявленні відмінностей у трактуванні методу в музичній та театральній підготовці. Наукова новизна полягає у деконструкції міфу про «музичну ритміку Далькроза» як універсальну теорію ритму; показано, як популяризація методу супроводжувалася суб’єктивними інтерпретаціями та ідеологічними спотвореннями, особливо в контексті соцреалізму. У висновках підкреслюється необхідність відмови від ототожнення системи Далькроза з музичною ритмікою в науковому дискурсі. Зазначено, що сам Далькроз уникав терміну «ритміка», розуміючи ритм не як музично-теоретичну категорію, а як принцип життєвого руху, що лежить в основі тілесної виразності та художнього акту. Після подій 1917 року набув поширення як важливий ідеологічний інструмент виховання «нової людини» в СРСР, широко пропагувався через учнів і використовувався як засіб культурної революції та формування особистості в дусі соціалістичної ідеології. Попри суспільний резонанс методу Далькроза, критика з боку діячів культури початку ХХ століття вказує на неоднозначне сприйняття. Так, С. Волконський з часом відзначав надмірну абстрактність системи та її відірваність від музичної практики; А. Дункан критикувала обмеженість методу з точки зору пластичної свободи; К. Станіславський наголошував на розбіжності між концептуальною установкою та художнім результатом. Ці зауваги відображають обмежену придатність методу у подальшому розвитку музично-сценічного мистецтва. Зосередженість концепції Далькроза на тілесному компоненті ускладнює її стійку інтеграцію в музично-педагогічну практику, що ставить під сумнів її ефективність з огляду на обмеженість у сфері теорії ритму.