ПАРАДОКС «РИТМУ» ДАЛЬКРОЗА: ФІЛОСОФІЯ БЕЗ МУЗИЧНОЇ РИТМІКИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2025-3-1-31Ключові слова:
музичне мистецтво, метод Далькроза, музична ритміка, теорія ритму, евритмія, ідеологізація мистецтва, виконавська практикаАнотація
Статтю присвячено критичному переосмисленню евритмічної системи Еміля Жака-Далькроза, яка необґрунтовано трактується як основа музичної ритміки. Метою дослідження є виявлення невідповідності універсалізму методу та його використання як педагогічної програми вивчення ритміки. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході: філософському й культурологічному аналізі, роботі з першоджерелами, виявленні відмінностей у трактуванні методу в музичній та театральній підготовці. Наукова новизна полягає у деконструкції міфу про «музичну ритміку Далькроза» як універсальну теорію ритму; показано, як популяризація методу супроводжувалася суб’єктивними інтерпретаціями та ідеологічними спотвореннями, особливо в контексті соцреалізму. У висновках підкреслюється необхідність відмови від ототожнення системи Далькроза з музичною ритмікою в науковому дискурсі. Зазначено, що сам Далькроз уникав терміну «ритміка», розуміючи ритм не як музично-теоретичну категорію, а як принцип життєвого руху, що лежить в основі тілесної виразності та художнього акту. Після подій 1917 року набув поширення як важливий ідеологічний інструмент виховання «нової людини» в СРСР, широко пропагувався через учнів і використовувався як засіб культурної революції та формування особистості в дусі соціалістичної ідеології. Попри суспільний резонанс методу Далькроза, критика з боку діячів культури початку ХХ століття вказує на неоднозначне сприйняття. Так, С. Волконський з часом відзначав надмірну абстрактність системи та її відірваність від музичної практики; А. Дункан критикувала обмеженість методу з точки зору пластичної свободи; К. Станіславський наголошував на розбіжності між концептуальною установкою та художнім результатом. Ці зауваги відображають обмежену придатність методу у подальшому розвитку музично-сценічного мистецтва. Зосередженість концепції Далькроза на тілесному компоненті ускладнює її стійку інтеграцію в музично-педагогічну практику, що ставить під сумнів її ефективність з огляду на обмеженість у сфері теорії ритму.
Посилання
Ніколаї Г. Генеза системи музично-ритмічного виховання Е. Жака-Далькроза та її функціонцвання в Європі. Педагогічні науки: теорія, інноваційні технології. 2009. № 2. С. 361–372.
Самая Т. Особливості музичного метроритму в естрадному вокальному виконавстві. АРТ-платФОРМА. Київ : КМАЕЦМ, 2020. Вип. 2. С. 366–385.
Burns K. Jazz. Episode Two: The Gift [Discs 3–4]. URL: https://www.youtube.com/watch?v=aKvw0BLkpls (дата звернення: 23.06.2025).
Dalcroze: a tool for musicians. URL: https://www.greenwichmusicschool.org.uk/blog/dalcroze-a-tool-for-musicians (дата звернення: 22.06.2025).
Davidson A. Konstantin Stanislavski and Emile Jaques-Dalcroze: Historical and pedagogical connections. Stanislavski Studies. 2021. 9 (2). Pp. 185–203.
Duncan I. Done into Dance: Isadora Duncan in America. Middletown, CT : Wesleyan University Press, 2002. Pp. 112–119.
Griner V. Year at the Émile Jaques-Dalcroze Institute in Hellerau, 1911–1912. F.I.E.R., 1981. Bulletin, 1. Pp. 4–7.
Jaques-Dalcroze É. Le Rythme, la musique et l’éducation. Paris : Fischbache, 1920. 234 р.
Levitz T. In the Footsteps Of Eurydice: Gluck’s Orpheus und Eurydice in Hellerau 1913. URL: https://echo.humspace.ucla.edu/issues/in-the-footsteps-of-eurydice-glucks-orpheus-und-eurydice-in-hellerau-1913/ (дата звернення: 18.06.2025).
McCaw D. The Laban Sourcebook. London; New York : Routledge, 1998. 288 p.
Steiner, R. Eurythmy as Visible Speech. URL: https://rsarchive.org/Lectures/GA279 (дата звернення: 20.06.2025).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.