ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОДЕСЬКОЇ ВОКАЛЬНОЇ ШКОЛИ У ІІ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ОПЕРНОЇ СТУДІЇ ОНМА ІМЕНІ А. В. НЕЖДАНОВОЇ)
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2025-3-2-5Ключові слова:
одеська вокальна школа, оперна студія Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової, вокальна педагогіка, оперне мистецтво, виконавська школа, виконавська традиція, професійна мистецька освіта, сучасний мистецький простірАнотація
Мета роботи полягає у різносторонньому висвітленні та обґрунтуванні провідної системоутворюючої ролі оперної студії ОНМА імені А. В. Нежданової яка розглядається як фундаментальна освітньо-творча платформа у становленні, подальшому динамічному розвитку та консолідації самобутніх рис одеської вокальної школи.Дослідження також прагне чітко визначити масштаби та характер її впливу на формування ширшого мистецького простору Одеси та України загалом у період другої половини ХХ століття, який був часом значних соціально-культурних трансформацій. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні низки загальнонаукових та спеціальних музикознавчих методів: історіографічний метод, системно-аналітичний, метод інтерв’ювання, що забезпечує багатоаспектний підхід до вивчення феномену. Наукова новизна отриманих результатів полягає у першому системному та цілісному науковому осмисленні та концептуалізації внеску оперної студії ОНМА імені А. В. Нежданової у розвиток та генезис одеської вокальної школи. Виявлено зв’язок між функціонуванням студії та еволюцією стильових ознак одеської вокальної школи, що дозволяє побачити її як закономірний результат цілеспрямованої освітньо-творчої діяльності. Стаття акцентує увагу на студії не лише як на навчальному підрозділі, а саме як на структурному компоненті професійної підготовки співаків, що відіграває роль у спадкоємності виконавських традицій та передачі унікального досвіду від покоління до покоління. Висновки дослідження підкреслюють, що оперна студія Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової є не просто академічним навчальним підрозділом, а стратегічно важливою інституцією, яка відіграла ключову та центральну роль у кристалізації та артикуляції самобутніх рис, методичних засад та виконавських стандартів одеської вокальної школи. Її багаторічна діяльність забезпечила не лише формування міцних мистецьких традицій, а й стимулювала інноваційний пошук у вокальній педагогіці, сприяючи постійному розвитку та вдосконаленню підходів до навчання. Завдяки цій роботі, студія стала справжнім центром, що забезпечує підготовку вокальних виконавців найвищого професійного рівня, які згодом гідно представляють одеську вокальну школу на національних та міжнародних сценах. Її вплив простежується у формуванні не лише технічної майстерності, а й унікальних художніх особливостей, емоційної глибини та високої сценічної культури.
Посилання
Андрющенко Т. В. Методика вокальної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва на основі одеської вокальної школи. Кривий Ріг, 2019. 102 с. URL: https://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/3430/Магистерская%20.%20(1)-конвертирован.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Бацак К. Ю. Одеська італійська опера та Східна війна: особливості театрального сезону 1854–1855 років. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2019. Вип. 124. С. 54–73. URL: https://kmaecm.edu.ua/wp-content/uploads/baczak-k.-yu.-odeska-italijska-opera-ta-shidna-vijna-osoblyvosti-teatralnogo-sezonu-1854%E2%80%931855-rokiv.pdf
Довгань Л. Навчання і виховання оперних співаків-акторів у Одеській державній музичній академії ім. А. В. Нежданової (історія кафедри оперної підготовки і оперної студії). Одеса : Одеська державна музична академія ім. А. В. Нежданової, 2008. 246 с.
Кулієва А. Я. Виконавський синтез як творчий метод одеської вокальної школ. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2020. № 2. С. 198–202.
Поліванова Г. А. Майстер-клас із сольного співу. Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової. Особисті спостереження автора. Одеса, 2018.
Сазонов В. З історії становлення одеської вокальної школи. Проблеми мистецької освіти : збірник науково-методичних статей. 2011. Вип. 6. С. 246–251.
Синьюань Д. Оперне інтонування як синтетичний художньо-експресивний феномен. Музичне мистецтво і культура. 2018. Вип. 27. Книга 1. С. 335–344. URL: https://www.music-art-and-culture.com/index.php/ music-art-and-culture-journal/article/view/386/772
Телішевський М. Р. Оперна студія як складова виховання співака-професіонала. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. 2013. Вип. 19. Т. I. C. 264–269. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Uk_msshr_2013_19%281%29__57
Філіппов О. О. Інтерв’ю з Жадушкіною Г. В. Рукопис. Одеса, 2025. 22 с.
Філіппов О. О. Інтерв’ю з Джамагорцян А. В. Рукопис. Одеса, 2024. 8 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.