НАЦІОНАЛЬНИЙ ВЕКТОР ЗВУКООБРАЗУ ФОРТЕПІАНО У ПРОГРАМНІЙ МІНІАТЮРІ КИТАЙСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета роботи полягає у розкритті національного вектору звукообразу фортепіано у програмній мініатюрі китайських композиторів другої половини ХХ століття Чен Пейсюна, Ван Цзяньчжона, Сун Іцяна. У статті розглянуто особливості вияву національного вектору звукообразу фортепіано у програмній мініатюрі китайських композиторів другої половини XX століття. Визначено роль національного у смисловому наповненні китайського фортепіанного мистецтва, забарвлення національним колоритом художнього мислення композиторів, якісно різні стани виявлення національного вектору звукообразу фортепіано у програмній фортепіанній мініатюрі, яка виступає унікальною формою художнього висловлювання, в якій відображено специфіку національного мислення. Проаналізовано програмні мініатюри китайських композиторів другої Чен Пейсюна, Ван Цзяньчжона, Сун Іцяна у контексті національного вектору звукообразу фортепіано. Методологія дослідження. Для здійснення музикознавчого аналізу програмної фортепіанної мініатюри китайських композиторів другої половини ХХ століття нами було застосовано коло аналітичних методів (інтонаційний, герменевтичний, компаративний, історико-стильовий, онто-сонологічний), які дозволили виявити специфіку національного вектору звукообразу фортепіано на рівні індивідуального мислення означених композиторів, а також узагальнити спільні риси відтворення ним національного колориту у творах. Наукова новизна полягає у спробі комплексного підходу щодо висвітлення національної специфіки звукообразу фортепіано у програмній мініатюрі китайських композиторів другої половини ХХ століття. У статті зазначено, що національний звукообраз фортепіано у програмній мініатюрі китайських композиторів формується на тлі синтезу традиційної культури і сучасних композиційних засобів європейської музики. Доведено, що спільними для різних композиторів другої половини ХХ століття у втіленні національної специфіки звукообразу фортепіано стали такі елементи музичного тексту: інтонаційно-мелодичні та ладові структури, ритмомовні особливості викладу матеріалу, варіаційний принцип його розвитку, фактурно-темброві прийоми, звукообразна драматургія. Авангардний звукообраз фортепіано у цих творах відображає не лише естетику тембросонорного звучання інструменту, збагачену композиційними техніками письма цього історичного періоду, а й психоестетичні риси китайського світогляду.