КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ АСПЕКТ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2025-4-52Ключові слова:
влада; культурологія; пізнавальний аспект; музична культура; символи; ритуали; культурна пам’ятьАнотація
Мета роботи. Стаття присвячена вивченню влади у культурологічно- пізнавальному аспекті з особливим акцентом на взаємозв’язку влади та музичного мистецтва. Основною метою є визначення того, як влада функціонує не лише як політичний інститут, але і як культурний феномен, що формує символи, коди пам’яті, ритуали та смислові орієнтири для суспільства. Методологія. Дослідження спирається на міждисциплінарний підхід, що поєднує культурологічний, історико-філософський, соціокомунікативний та мистецтвознавчий аналіз. Використано теоретичні напрацювання М. Фуко, Г. Арендт, Ю. Габермаса, Я. Ассмана, а також українських мислителів (Г. Сковороди, М. Драгоманова, М. Хвильового). Особлива увага приділена музичній культурі як інструменту легітимації влади та засобу культурної комунікації.Наукова новизна. Уперше влада в українському контексті розглядається як пізнавальний ресурс, що проявляється у сфері музичної культури. Показано, що гімни, народні пісні, академічні колективи, масові фестивалі та сучасні фронтові композиції формують образ влади не лише в політичному, а й у культурно-символічному вимірі. Виявлено діалектичний характер цих процесів: влада створює офіційні образи, але культура продукує й альтернативні.Висновки. Влада у культурологічному вимірі є багатовимірним явищем, яке реалізується через ритуали, символи, міфи та музичну пам’ять. В українських умовах вона набуває особливого значення через постколоніальну спадщину, радянський досвід і сучасну війну. Музична культура постає ключовим каналом комунікації між владою та суспільством, забезпечуючи консолідацію, формування ідентичності та культурну дипломатію. Подальші дослідження можуть зосередитися на взаємодії влади з іншими мистецькими сферами та з сучасними культурними індустріями.
Посилання
Антонович Д. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. Київ: Либідь. 1991.
Білодід І. Влада та культура: український контекст. Київ: Інститут культурології НАН України. 2007.
Гнатюк О. Прощання з імперією: культурні сценарії української ідентичності. Київ: Критика. 2015.
Зінченко В. Влада і культура: діалектика впливів. Сучасність. 2010. Вип. 6. С. 45–58.
Кияновська Л. Музична культура в Україні XX століття. Львів: Сполом. 2002.
Лисенко І. Культурна політика і музичне життя незалежної України. Наукові записки Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології. 2012. Вип. 18. С. 23–37.
Сюта Б. Влада, музика і суспільство: досвід українських трансформацій. Культурологічний вісник. 2019. Вип. 33. С. 67–79.
Arendt H. On Violence. New York: Harcourt. 1970.
Assmann J. Cultural Memory and Early Civilization: Writing, Remembrance, and Political Imagination. Cambridge: Cambridge University Press. 2011.
Foucault M. Discipline and Punish: The Birth of the Prison. London: Penguin. 1991.
Habermas J. The Structural Transformation of the Public Sphere: An Inquiry into a Category of Bourgeois Society. Cambridge: MIT Press. 1991.
Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. New York: Simon & Schuster. 1996.
Small C. Musicking: The Meanings of Performing and Listening. Hanover: Wesleyan University Press. 1998.
Taruskin R. The Oxford History of Western Music: Music in the Nineteenth Century. Oxford: Oxford University Press. 2005.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.





