АКАДЕМІЧНИЙ РИСУНОК У ЦИФРОВУ ДОБУ: КОНТЕКСТУАЛЬНІ ПРАКТИКИ ТА ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ

Анотація

У статті розглядається трансформація рефлексії академічного рисунка в умовах цифрових змін, що впливають на систему вищої художньої освіти. Метою дослідження є виявлення нових методологічних орієнтирів навчання академічного рисунка в цифрову добу та розкриття його значення у світлі сучасних суспільних змін і потреб мистецької освіти. Методологія дослідження носить комплексний характер та поєднує теоретико-аналітичний метод – для осмислення еволюції академічного рисунка та його ролі в сучасному освітньому процесі; порівняльно-аналітичний підхід – для виявлення відмінностей між традиційними та цифровими форматами художньої освіти; контекстуальний та культурологічний аналіз – для дослідження впливу технологічних і соціокультурних змін на художнє мислення; педагогічне моделювання – для розроблення орієнтирів інтеграції академічного рисунка у сучасні освітні практики. Дослідження спирається на міждисциплінарний підхід, який об’єднує емпіричне спостереження, педагогічну рефлексію та аналіз візуальної культури як чинника професійної ідентичності художника. Новизна дослідження полягає у спробі інтегрувати традиційні академічні підходи з актуальними цифровими форматами візуалізації та сучасними контекстуальними практиками, зберігаючи при цьому базові принципи художнього мислення. Автори акцентують увагу на необхідності перегляду методологічних засад викладання рисунка з урахуванням динаміки розвитку технологій, трансформації ринку праці та змін у культурі сприймання сучасної людини. Результати дослідження. Здійснено спробу осмислити рисунок як динамічну, живу практику, що здатна еволюціонувати разом з культурними й технологічними трансформаціями, зберігаючи при цьому свою концептуальну й освітню цінність. Обґрунтовано важливість академічного рисунка як контекстуальної практики – не лише як технічної навички, а як інструменту розвитку візуального та композиційного мислення. Виявлено суперечність між традиційною академічною підготовкою та потребами цифрового середовища, зокрема в аспектах алгоритмізованої творчості. Запропоновано педагогічні орієнтири, що спрямовані на інтеграцію академічного рисунка в нові освітні формати через контекстуальні практики, що поєднують класичні принципи з сучасними технологічними підходами. Це сприяє формуванню професійної автономії та критичного мислення майбутнього фахівця у сфері художньої культури в умовах динамічного цифрового середовища.