ПРИНЦИПИ ФОРМОУТВОРЕННЯ В СУЧАСНОМУ ДИЗАЙНІ: МІЖ ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЮ ТА ЕСТЕТИКОЮ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2025-5-43Ключові слова:
дизайн, формоутворення, естетика, функціональність, композиція, скетчинг, макетування, дизайнерське мислення, сучасне мистецтвоАнотація
Мета роботи. Метою статті є теоретичне осмислення принципів формоутворення в сучасному дизайні, з урахуванням еволюції уявлень про форму, її функціональне призначення та естетичну виразність у контексті сучасної культури і технологічного розвитку. Дослідження спрямоване на виявлення закономірностей поєднання утилітарних, конструктивних і художніх аспектів у створенні дизайн-об’єктів, а також на визначення ролі балансу між функціональністю та естетикою як основи гармонійного формоутворення. Особлива увага приділяється аналізу методологічних засад, що забезпечують формування цілісного підходу до проєктування форми в освітньому та професійному середовищі дизайну. Методологія. Дослідження ґрунтується на комплексному підході, що поєднує системний, історико-типологічний, структурно-функціональний та естетико-аналітичний методи, які дозволяють розкрити закономірності формоутворення в сучасному дизайні. У роботі застосовано порівняльно-аналітичний метод – для виявлення еволюції уявлень про форму в контексті змін художніх і технологічних парадигм; морфологічний аналіз – для дослідження структури та композиційних принципів дизайн-об’єктів; семіотичний підхід – для інтерпретації форми як носія смислу в культурному просторі. Використано також метод мистецтвознавчого аналізу для визначення естетичних аспектів формоутворення та дизайн-методологію проектного мислення (design thinking) для аналізу функціональної доцільності форми. Методологічну основу дослідження становить поєднання теоретичних положень естетики, теорії дизайну, композиції та культурології, що забезпечує міждисциплінарний характер дослідження й дозволяє розглядати формоутворення не лише як художній, але й як культурно-смисловий та технологічний процес. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному осмисленні принципів формоутворення в сучасному дизайні як взаємодії функціональних, конструктивних та естетичних аспектів. У статті вперше запропоновано систематизацію сучасних принципів формоутворення з урахуванням еволюції дизайнерських підходів – від класичних ідей «форма слідує за функцією» до сучасних мультимедійних та параметричних практик. Особлива увага приділена балансу функціональності та естетики, завдяки чому визначено ключові закономірності гармонізації утилітарних і художніх елементів у створенні дизайн-об’єктів. Дослідження вирізняється міждисциплінарним підходом: інтеграція методів мистецтвознавства, композиції, семіотики та дизайн-методології дозволяє оцінити форму не лише як конструктивний об’єкт, а як культурний і смисловий феномен. Крім того, визначено методологічний аспект застосування принципів формоутворення у дизайні освіти, зокрема роль скетчингу, макетування та основ формоутворення у формуванні професійного мислення дизайнерів. Таким чином, дослідження не лише уточнює сучасні принципи формоутворення, а й пропонує науково-методичну основу для їх застосування у професійній і освітній практиці дизайну. Висновки. У результаті дослідження встановлено, що сучасне формоутворення в дизайні є багатовимірним процесом, який поєднує функціональні, конструктивні та естетичні аспекти. Проаналізовано еволюцію уявлень про форму від класичних принципів «форма слідує за функцією» до сучасних параметричних і мультимедійних практик, що дозволяє визначити закономірності гармонізації утилітарності та художності в створенні дизайн-об’єктів. Виявлено, що ефективне формоутворення потребує міждисциплінарного підходу, інтеграції методів мистецтвознавства, композиції, семіотики та дизайн-методології, що забезпечує оцінку форми як конструктивного, культурного та смислового феномена. Крім того, підкреслено значення скетчингу, макетування та навчальних дисциплін, що формують дизайнерське мислення, для реалізації принципів сучасного формоутворення у професійній та освітній практиці. Таким чином, дослідження підтверджує необхідність комплексного підходу до формоутворення, який поєднує функціональність і естетичність, і пропонує науково-методичні орієнтири для застосування цих принципів у дизайні та освіті.
Посилання
Тягур В. М. Поширення ідей Баухаузу та їх вплив на розвиток світової дизайн-освіти. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2015. (35). С. 63–67.
Олійник О. П. Теорії та концепції дизайну : навчальний посібник. Київ : НАУ, 2020.
Menges A., Ahlquist S. Computational design thinking: Computation design thinking. John Wiley & Sons, 2011.
Oxman R. Thinking difference: Theories and models of parametric design thinking. Design Studies. 2017. Vol. 52. P. 4–39. DOI: 10.1016/j.destud.2017.07.001.
Menges A. The extension of Rittel’s methodology in contemporary parametric design. Architectural Journal. 2012. 5(1). P. 1–12. DOI: 10.1080/20462461.2012.10734888.
Rand P. Design, form, and chaos. Yale University Press, 1993.
Maeda J. The laws of simplicity. MIT Press, 2019.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.





