МИСТЕЦЬКІ ПРАКТИКИ В ДИЗАЙНІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Мета роботи: визначити роль мистецьких практик у дизайні як ключового чинника формування візуаль- ної культури майбутнього дизайнера та з’ясувати значення рисунка і живопису як базових засобів розвитку образного, композиційного й аналітичного мислення у професійній підготовці фахівців дизайн-галузі. У межах дослідження акцентовано увагу на педагогічному потенціалі художніх дисциплін як фундаменті формування візуальної грамотності, просторової уяви, естетичної чутливості та здатності до усвідомленого візуального аналізу проєктних рішень. Методологія: дослідження ґрунтується на комплексному підході, що поєднує мистецтвознавчий аналіз, методи педагогічного узагальнення, порівняльний аналіз традиційних і сучасних мистецьких практик у дизайн- освіті, а також системний аналіз ролі художніх дисциплін у формуванні візуальної культури. У роботі вико- ристано теоретичний аналіз наукових публікацій з проблематики мистецької та дизайн-освіти, узагальнення досвіду викладання рисунка і живопису в підготовці дизайнерів, а також спостереження за трансформаціями освітнього процесу в умовах цифровізації, розвитку креативних індустрій та проєктно-орієнтованого навчання. Наукова новизна: полягає у трактуванні мистецьких практик у дизайні як інтегративного освітнього фено- мена, що формує візуальну культуру дизайнера на основі поєднання академічної художньої традиції та сучасних проєктних підходів. Обґрунтовано доцільність розгляду рисунка і живопису не як допоміжних дисциплін, а як універсальних інструментів візуального пізнання, що забезпечують глибоке розуміння форми, кольору, композиції, матеріалу та світлотіньових відношень, сприяють формуванню авторського стилю та індивідуальної проєк- тної мови. Доведено, що системне використання мистецьких практик у дизайн-освіті підвищує рівень візуально- го мислення, креативності та професійної ідентичності майбутніх дизайнерів. Висновки: встановлено, що мистецькі практики в дизайні відіграють визначальну роль у формуванні візуаль- ної культури як сукупності професійних умінь, естетичних цінностей і способів візуального мислення. Рисунок і живопис створюють фундамент дизайнерської освіти, забезпечуючи розвиток спостережливості, візуальної логіки, просторової уяви та здатності до художньої інтерпретації проєктних ідей. Інтеграція мистецьких практик у сучасний освітній процес сприяє підготовці дизайнерів, здатних поєднувати художню інтуїцію з про- єктною логікою та відповідати вимогам сучасної візуальної культури й креативних індустрій.